Шановні батьки!

На цій сторінці Ви знайде корисну інформацію для се

Завжди рада вам допомогти!

Дорогі батьки!

У цей непростий час нам усім потрібни сили щоб підтримувати один одного та своїх близьких.

Маємо надію що запропонований матеріал стане вам у нагоді!

Бережіть себе та своїх рідних!

Вправи для подолання паніки

5 вправ щоб знизити тривогу

ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ НАДАВАТИ БАТЬКИ СВОЇМ ДІТЯМ ПРИ
ПІДГОТОВЦІ УСНИХ ТА ПИСЬМОВИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

При підготовці усних завдань

 Пригадай, що розповідав вчитель на уроці.

 Прочитай текст повністю, у разі необхідності скористайся малюнками,

схемами, словниками.

 Читай текст уважно, намагаючись запам’ятати найголовніше.

 Щоб краще запам’ятати такий матеріал, як назви, визначення, дати,

запиши їх у чернетці.

 Закрий книгу і спробуй подумки уявити розділи або частини

прочитаного тексту, спробуй переказати прочитане.

 Прочитай текст ще раз, звертаючи особливу увагу на ті місця, які погано

запам’яталися.

 Розкажи прочитане «про себе» і вголос.

 Якщо інформація погано запам’ятовується, можна написати короткий

план прочитанного матеріалу і спробувати переказати зміст,

використовуючи його.

При підготовці письмових завдань:

 Уважно прочитай завдання, подумай, які правила необхідно застосувати

у вправі; якщо забув, то подивися у підручнику.

 Якщо необхідно, подивися, як виконувалися аналогічні завдання на

уроці у класі.

 Виконуючи завдання, пиши, не поспішаючи, але й не занадто повільно.

 Не відволікайся на сторонні справи.

 Якщо не зрозумілий зміст вправи, попроси допомоги у старших.

 Важкі завдання спочатку запиши у чернетку, а після перевірки батьків запиши у зошит.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ САМОСТІЙНО

ВИКОНУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

В СЕРЕДНІЙ ЛАНЦІ

1. Виконання розпорядку дня. Вам з дитиною треба

заздалегідь вирішити, чи робити їм уроки після приходу зі

школи або, наприклад, ввечері. Однак, після того, як

приблизний час виконання домашніх завдань визначено,

потрібно дотримуватися розкладу настільки чітко,

наскільки це можливо. Через деякий час домашня робота

стане просто природною частиною їх щоденного розкладу.

2. Розподіл завдань за ступенем складності. Доцільно запропонувати дітям починати виконання завдань з найлегших. Таким чином, у дітей виявляється виконаними більша частина завдань і вправ, що породжує почуття задоволеності.

3. Батькам не слід сидіти поруч з дитиною весь час, поки вона робить уроки. Бачачи, що батьки готові перебувати поруч, діти свідомо вирішують нічого не робити самостійно.

4. Спочатку перевірити те, що виконано правильно. Як правило, батьки в першу чергу звертають увагу на помилки своїх дітей. Дорослим варто взяти за правило відзначати, як добре школяр виконав ті завдання, які зроблені без помилок. А щодо завдань, в яких допущено помилку, сказати дитині: «Я думаю, що якщо ти ще раз перевіриш цей приклад, то у тебе може вийти дещоінша відповідь». Це спонукає учня повернутися до завдання без відрази і почуття провини.

5. Не дозволяти школяреві сидіти за уроками весь вечір безперервно.

Це цілком нормально, якщо школяр весь вечір дійсно працює, і завдання насправді потребує стільки часу на виконання. Однак якщо дорослий бачить, що за годину або дві дитина майже не просунулася в його виконанні, то треба припинити марне заняття. У такому випадку доцільно написати вчителю записку, що пояснює те, що сталося, або зустрітися з педагогом.

6. Допомога при заучуванні інформації з підручника. Часто школярі не знають, на що їм треба звернути увагу в процесі читання навчального тексту.

У більшості підручників в кінці кожного параграфа є питання. Батькам варто обговорити їх з дитиною до того, як вона почне читати підручник.

7. Батькам варто звертати увагу на невербальні сигнали. Відомо, що невербальні способи передачі інформації є не менш значущою частиною спілкування. Тому дуже багато сигналів, особливо негативних, можуть бути передані досить просто, навіть якщо батьки самі про це не підозрюють.

Напружені пози, зітхання, підняті брови й інші «мови тіла» – все це є невербальними відповідями на промахи дітей. Якщо вони досить чуйні, то швидко приймуть ці сигнали. Це тільки додасть напруженість у ваші взаємини, пов’язані з домашньою роботою.

5 ефективних способів
для покращення пам’яті у дитини

1. Говоріть з дитиною. В кінці кожного дня, можна перед сном запитайте у дитини як пройшов день, малюк має розповісти з усіма подробицями. Такі розповіді допоможуть розвивати пам'ять, а також краще запам’ятовувати хронологію подій та аналізувати день. Щоб допомогти дитині, можна ставити такі запитання: Як звати твою подружку? Якого кольору кофтинку вона була одягнена? Тобто запитання, які допоможуть дитині згадати більш детально.

2. Читайте книги. Важливо читати своїм дітям казки, віршики це допоможе збільшити словниковий запас малюка та розвивати пам'ять. Спробуйте разом вивчити невеликі, коротенькі віршики, а з часом збільшувати їх розмір відповідно до віку дитини. Після того як ви прочитаєте казку обов’язково просіть малюка розповісти про що вона, які герої там були та, що з ними трапилося, нехай дитина висловить своє ставлення.

3. Тренуйте уважність. Вам в пригоді стануть картинки в яких потрібно знайти відмінності. Саме такі вправи допомагають розвивати уважність, пам'ять, уяву.

4. Метод асоціацій. Такий метод допоможе дитині запам’ятовувати речі які не пов’язані між собою, тобто хаотичні факти. Тобто потрібно вибудувати взаємозв’язок між словом яке запам’ятовується та асоціацією, наприклад, цифра нуль схожа на бублик, ви можете запитати з чим асоціюється у дитини це слово або ж разом підібрати асоціацію. Асоціації можуть бути різними смішними, кумедними, зрозумілими лише вам і малюкові чи навпаки всім.

5. Іноземна мова. Це чудове тренування для пам’яті, як і будь яка нова навичка наприклад навчання танцям. Декілька нових іноземних слів в день буде чудовим вкладом в майбутнє дитини та точно стане в пригоді. І обов’язково повторюйте вивчений матеріал, який був напередодні.

7 правил, як зберегти здоров’я восени

У цей період організм може легко підхопити застуду чи грип
Осінь – небезпечна пора для здоров’я, у цей холодний період організм може легко підхопити застуду чи грип.
Саме тому важливо зміцнити здоров’я та підвищити рівень енергії.
1. Вживайте більше гарячих страв
Восени менше турбує спрага, проте організму необхідно насититися. Саме тому у цю пору необхідно їсти більше теплої їжі, це можуть бути відварені чи запечені продукти.
2. Захистіть губи
У цьому допоможуть бальзами, що складаються з натуральних інгредієнтів, до прикладу, олія ши, оливкова олія і вітамін Е.
3. Більше сезонних овочів
Щоб зміцнити імунітет, потрібно звернути увагу на сезонні продукти – брюссельську капусту, ріпу, цвітну капусту, гриби, гарбуз тощо.
4. Пийте трав’яні чаї
В похмурий осінній день допоможуть зняти напругу та розслабитися трав’яні чаї – м’ята, ромашка, меліса, базилік. корінь валеріани, тощо.
5. Вживайте зернові
Кіноа, коричневий рис і амарант – це чудові зерна, що не містять клейковини. Особливо корисно буде їх поєднання з великою кількістю овочів.
6. Знаходьте час для себе
Через постійні завдання та стрес людині складно знайти час для себе. Саме тому важливо час від часу робити те, що допоможе розслабитися та заспокоїтися. Чудово для цього підійде медитація, масаж, читання чи щось інше.
7. Обирайте правильне мило
Замість штучних ароматів обирайте мило з ефірними оліями, що є більш натуральними, здатні пом’якшити шкіру.

Поради для батьків щодо безпеки підлітків в інтернеті

30 липня Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми!

Торгівля людьми є глобальним злочинним бізнесом, сучасною формою рабства, що грубо порушує права людини. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі. За оцінками Міжнародного центру із запобігання злочинності ООН, щорічний грошовий обсяг за даний транснаціональний злочин становить 30 мільярдів доларів на рік, що робить його другим за величиною після торгівлі наркотиками.

Україна була серед перших країн у Європі, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. У Кримінальному кодексі України покарання за торгівлю людьми передбачено статтею 149, яка визначає ці злочинні дії як вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.
Існує чимало різноманітних видів експлуатації: усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу.
За оціночними даними Представництва МОМ в Україні за час незалежності 260 тис. українців постраждали торгівлі людьми. Українці потрапляють в тенета цього злочину не лише в Україні, але й у Польщі, інших країнах Європи, Туреччині, США, країнах Центральної Азії та Близького Сходу.
Держава вживає заходів з попередження торгівлі людьми та боротьби з нею, притягнення до відповідальності злочинців та надання допомоги постраждалим.
Міністерство соціальної політики визначено національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми, та, відповідно до своїх повноважень, здійснює координацію діяльності органів виконавчої влади, проводить інформаційно – просвітницькій акції, забезпечує встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми та надання допомоги таким особам.
Та попри все, проблема торгівлі людьми не може бути розв’язана на рівні однієї країни: нові виклики та загрози вимагають консолідації - як зусиль інституцій на державному рівні та міжнародної спільноти, так і зусиль кожного з нас. Та для того щоб протидіяти цьому явищу необхідно чітко розуміти його основні елементи.
Слід зазначити, що Україна докладає багато зусиль у сфері протидії торгівлі людьми, особливо в частині поширення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.

Увага! Увага!
В нашому закладі з 19.04.21-23.04.21
В новому ( дистанційному) форматі проходить тиждень психології
під гаслом:
« Збережемо здоров’я разом»

Всі ми час від часу відчуваємо себе пригніченими чи маємо якісь проблеми зі здоров’ям.
Вчені назвали декілька корисних повсякденних звичок, які допоможуть зберегти розум здоровим і дати відчуття щастя. Деякі з них можуть здатися дивними, але дієвими. Принаймні, у цьому впевнені психологи.
Гуляйте з високо піднятою головою
Високо піднята голова і плечі, а також рівна спина допоможуть відчути гарний настрій. Якщо ви ходите сутулячись, то ви з більшою ймовірністю зосередитеся на негативному, а не на позитивному.
Не фотографуйте все підряд
Якщо ви хочете сфотографувати свій обід або захід сонця для соцмережі, переконайтеся, що ви зосереджені на своєму житті, а не на чужих оцінках.
Тренуйтеся
Тренування три рази на тиждень знижує ризик депресії на 19%. Дослідники виявили, що активні люди менше схильні до депресії, а люди з депресією менш схильні бути активними.
Не відкладайте «на потім»
Чим довше ви відкладаєте завдання або роботу, тим більше вас це нервує. Відпустіть стрес, слухаючи музику або роблячи вправи, а потім вирішуйте завдання.
Покиньте токсичні відносини
Негативно вплинути на самооцінку можуть і відносини з кимось, хто постійно принижує вас. Такі стосунки можуть зробити вас тривожними і потенційно пригніченими. Прислухайтеся до занепокоєнь ваших друзів і родичів про вашого партнера. Якщо вони є, то вам варто подумати про такі образливі відносинах.
Більше спіть
Ваше тіло не може функціонувати належним чином, якщо ви недостатньо спите.
Залиште час для себе
Розриваючись між друзями, родиною та роботою, а також намагаючись всіх зробити щасливими, ви можете забути про себе. Залиште собі трохи часу, щоб бути на самоті і зробити щось для себе, так як це допомагає уникнути занепокоєння і депресії.
Відпочиньте від гаджетів
Смартфони, планшети і ноутбуки можуть впливати на наші мізки, і, якщо ви ніколи не відпочиваєте від них, ви не будете здоровими. Приймайте міні-цифрову детоксикацію щотижня, навіть на півдня або декілька годин.
Покиньте режим багатозадачності
Поїдання обіду під час відправки електронних листів може здатися не надто небезпечним, але, як виявилося, багатозадачність робить нас більш напруженими. Натомість зосередьтеся на тому, що ви робите, і що відбувається навколо вас.

Інформування батьків щодо

компетентностей безпечної поведінки в цифровому середовищі

Цифрове середовище, зокрема мережа Інтернет, сьогодні є не лише
важливим джерелом інформації, але і способом комунікації, який нівелює
перепони для спілкування. Через глобальний вплив COVID-19 діти проводять
все більше часу в Інтернеті.
Право дитини на безпеку та захист є базовим та
поширюється на її життєдіяльність як онлайн, так і офлайн. Разом з тим, не
кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо існуючих ризиків
в цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в цифровому
просторі. Діти мають право отримувати знання та підтримку у використанні
цифрового середовища. Надавати таку підтримку є спільною відповідальністю
батьків, педагогічних працівників, громади загалом. Залучення батьків до
освітнього процесу, налагодження ефективних партнерських відносин
сприятиме не лише ефективному досягненню результатів навчання, а й
формуванню безпечного освітнього та родинного середовища для дитини.
Комунікація у віртуальному просторі має свої особливості. Так,
інформаційно-комунікаційні технології є важливим інструментом у житті дітей
під час здобуття освіти, соціалізації, самореалізації. Водночас, бесконтрольне та
безвідповідальне їх використання містить ризики для здоров’я, розвитку та
благополуччям дітей, зокрема:
контактні ризики (сексуальнї експлуатації та зловживання, домагання для
сексуальних цілей («грумінг», розбещення), онлайн-вербування дітей для
вчинення злочинів, участь у екстремістських політичних чи релігійних рухах або
для цілей торгівлі людьми);
ризики контенту (принизливе та стереотипне зображення та надмірна
сексуалізація жінок та дітей; зображення та популяризація насильства та
нанесення собі ушкоджень, зокрема, самогубств; принизливі, дискримінаційні
або расистські вирази або заклик до такої поведінки; реклама, контент для
дорослих);
ризики поведінки (залякування, переслідування та інші форми утисків,
розповсюдження без отримання згоди сексуальних зображень, шантаж,
висловлювання ненависті, хакерство, азартні ігри, незаконне завантаження або
інші порушення прав інтелектуальної власності, комерційна експлуатація);
ризики для здоров’я (надмірне використання призводить до позбавлення
сну та фізичної шкоди).
Всі перераховані вище ризики не є вичерпними, постійно оновлюються та
здатні негативно вплинути на фізичне, емоційне та психологічне благополуччя
дитини.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

щодо безпечної поведінки дитини в цифровому

середовищі

- говорити з дитиною про безпеку в Інтернеті та допомагати розвивати

критичне мислення, вчити робити аргументований вибір та нести
відповідальність за його результати. Проста заборона використання ґаджетів
може призвести до втрати довіри дитини до дорослого та приховування нею
своїх захоплень. Найперше варто говорити, пояснювати, формувати культуру
використання Інтернету в повсякденному житті;

- будувати відкриті та довірливі стосунки з дитиною щодо використання
технологій: підтримувати спілкування, давати поради. Дитина має знати, що
дорослий поруч і готовий допомогти;

- разом з дитиною переглядати матеріали на її улюблених веб-сайтах та грати
в її улюблені Інтернет-ігри. Це допоможе краще зрозуміти інтереси дитини, її
захоплення та причини такого вибору. Також це може стати приводом для
невимушеного початку розмови про безпеку в Інтернеті;

- формувати корисні звички використання ґаджетів та цифрового
середовища, розвивати цифрові, соціальні й емоційні навички, такі як: повага,
емпатія, критичне мислення, відповідальна поведінка та психологічна стійкість;

- підвищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір
і бути відповідальним за нього, вчити моделям поведінки із негативним досвідом
в Інтернеті;

- заохочувати користуватись ґаджетами в зонах видимості дорослих. Це
допоможе тримати під контролем, з ким ваша дитина контактує в Інтернеті через
телефон, планшет, смарт-телевізор, ігрову приставку та інші пристрої,
підключені до Інтернету;

- встановлювати часові межі користування ґаджетами, щоб балансувати час,
проведений в режимі онлайн та офлайн;

- контролювати додатки, ігри, веб-сайти та соціальні мережі, якими
користується дитина, та їх відповідність віку дитини;
- вчитись встановлювати на ґаджети дитини батьківський контроль, вимикати
можливість спілкування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію
«поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це
може наразити дитину на небезпеку у вигляді небажаного контакту чи розкрити
її фізичне місце розташування;

- перевіряти налаштування приватності в іграх та соціальних мережах, якими
користується дитина, наявності в її профілі ввімкнених налаштувань
приватності. Обмежити коло осіб, які можуть контактувати з дитиною та
просити дитину радитись, перш ніж додавати нових друзів;

- використовувати доступні технології для налаштування батьківського
контролю на пристроях, які можуть обмежувати шкідливий контент,
контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час користування
підключеними до Інтернету пристроями або окремі функції (наприклад, камери,
покупки через мобільні додатки);
- бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни поведінки, режиму сну та
апетиту. Спостерігати, як дитина будує контакти зі світом: якщо більше сидить
у ґаджетах, замкнута й не може описати свій стан; не знаходить слова, щоби
розповісти про свої почуття та проведений день; якщо наживо не спілкується, не
ходить у гості, не ходять в гості до неї; слухає депресивну, параноїдальну музику;
має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має
інтересу в очах – у такому разі треба звертатися до фахівців і знати, куди
звернутися за додатковою порадою та підтримкою, а також повідомляти
дитині, куди вона може у разі потреби звернутись по допомогу. Важливо
рахуватися з почуттями підлітка і не заперечувати їх, треба легалізувати ці
почуття і дати дитині зрозуміти, що її приймають і про це можна говорити у
родині.
!!!!!!У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства
чи експлуатації, вербування чи маніпуляцій в цифровому просторі !!!!!!

Варто одразу звернутись до Національної поліції України та надіслати повідомлення про
правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України

0 800 50 51 70.
Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами
телефонів:
Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав
дитин (Пн – Пт з 12:00 до 16:00):
0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних);
16 111 (безкоштовно з мобільних).

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв із операційною
системою Windows 10 можна за такою послідовністю дій:
1) перейдіть з меню Пуск в розділ «Облікові записи користувачів»;
2) у категорії «Сім’я та інші користувачі» натисніть «Додати члена сім’ї»;
3) операційна система на вибір запропонує створити профіль для дитини або
дорослого;
4) обравши відповідний пункт, введіть адресу електронної пошти. Для
підтвердження адреси зайдіть в папку вхідних повідомлень електронної пошти.

Важливо: операційна система не дозволить активувати «батьківський
контроль» для локального облікового запису. Створіть новий профіль для
кожного користувача, якого належить контролювати.
Встановити «батьківський контроль» для пристроїв з операційною
системою Android можна за такою послідовністю дій:
1) відкрийте програму «Play Маркет»;
2) у лівому верхньому кутку екрану натисніть на значок «меню» і виберіть
«Установки» – «Батьківський контроль».
3) увімкніть означену функцію.
4) обмежте доступ до налаштувань «батьківського контролю», встановивши
PIN-код.
5) встановіть такі фільтри: «Додатки, ігри, фільми і серіали. Виберіть
максимально допустиме вікове обмеження для контенту», «Музика і книги.
Забороніть завантаження і покупку контенту для дорослих».
Важливо: «батьківський контроль» діє тільки на тому пристрої, де ви його
налаштували. При необхідності ввімкніть його на іншому пристрої, знову
виконавши наведені вище інструкції.
Встановити «батьківський контроль» для пристроїв «iPhone», «iPad», «iPod
touch» можна за такою послідовністю дій:
1) перейдіть в меню «Налаштування» – «Основні» – «Обмеження».
2) покрутіть вниз і натисніть «Обмеження», а потім «Включити
обмеження».
3) створіть пароль функції «Обмеження». Код-пароль обмежень необхідний
для зміни налаштувань або відключення обмежень.
Крім того, на сайтах підтримки від виробників можна отримати додаткову
інформацію щодо принципів роботи та точного налаштування функції
«батьківського контролю»

Не ігнорувати і не забороняти: як захистити дітей від кібербулінгу

Цифрові технології створюють можливості для спілкування, самоосвіти, свободи вираження поглядів тощо. Та окрім можливостей, це супроводжується ризиками дотримання прав людини. Вразливі до таких ризиків – насамперед діти.

Перебуваючи у віртуальному світі, вони можуть не знати про правила безпеки в інтернеті, а також про загрози та реальність їх наслідків. А тому – можуть опинитися в ситуації кібербулінгу (знущання, приниження, агресивні напади, які здійснюють за допомогою гаджетів, зокрема телефонів, із використанням інтернету).

За даними дослідження, проведеного дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) у 2018 році, серед 10-17-річних українців кожен п’ятий підліток визнає себе жертвою онлайн-знущань.

У нашому законодавстві є визначення поняття “булінг” та передбачено адміністративну відповідальність за це. Але діти залишаються вразливими в ситуації кібербулінгу.

Тобто, єдиного рішення, як протидіяти кібербулінгу, поки немає. Хоча створення безпечного інформаційного простору для дітей є в пріоритетах Державної соціальної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2021 року.

Кібербулінг може набирати різних форм: флеймінг (обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками), тролінг, ізоляція, секстинг, кіберпереслідування тощо. Більше інформації про види цькування в онлайні та як із цим впоратися, зібрано в інформаційному буклеті Кампанії проти кібербулінгу, яким можна користуватися онлайн на цьому сайті.

Як батькам психологічно допомогти дитині, яка опинилась у ситуації кібербулінгу? Ось 5 порад від докторки психологічних наук, професорки, президентки Асоціації медіапсихологів та медіапедагогів України Любові Найдьонової:

Зберігайте спокій і впевненість, що проблему можна вирішити спільними зусиллями.

Не намагайтеся знецінити хвилювання дитини (“що це за проблема?”, “не переймайся, минеться” тощо). Підтримайте дитину емоційно і запевніть, що разом ви все подолаєте.

Не забороняйте гаджети, соцмережі тощо. Часто це найперше, що спадає на думку батькам (“нема інтернету – нема проблеми”). Але можна домовитися з дитиною про те, щоб тимчасово не заходити в соцмережі, щоб додатково не засмучуватися.

Батьки можуть допомогти й підказати, як можна переключитися, відволіктися, розслабитися, заспокоїтися, мобілізуватися. Це можуть бути і фізичні навантаження, які здатні “спалювати” емоції.

Якщо емоції дуже сильні, і звичайних побутових способів боротьби з ними не вистачає, консультуйтеся із психологами. Психологічна підтримка важлива у випадку будь-якого з видів кібербулінгу, але є й такі види кібербулінгу, де лише саморегуляцією не обійтися.

Інтернет має розважати і розвивати, а не загрожувати. Якщо ви страждаєте від постійних образ в інтернеті; ваш акаунт зламали та поширили особисті дані; чи ви наразилися на інші небезпеки в мережі – звертайтеся по правову допомогу.

Телефони гарячої лінії приймальні УГСПЛ: (044) 383 9519, 094 928 6519.

Як розмовляти з дитиною про СНІД?

На жаль, людству, ймовірно, не скоро вдасться позбутися ВІЛ-інфекції. Тому медики, психологи і педагоги радять батькам обов'язково вести бесіди з дитиною про СНІД.

«Чи обов'язково батькам говорити про СНІД зі своєю дитиною?

Дітям різного віку необхідно все знати про цю хворобу. Вони чують про СНІД з екрана телевізора, у школі, від друзів у дворі. Багато чого з того, що їм розповідають, не відповідає істині. Батьки знають свою дитину краще за всіх. Тому вам і слід вирішити, що саме сказати їй.

Для дітей різного віку
• Шукайте будь-яку можливість поговорити з дитиною про СНІД в повсякденному житті - наприклад, коли по телебаченню показують сюжет про СНІД.
• Чесно відповідайте на запитання дитини. Якщо ви не знаєте відповіді, скажіть про це. І разом з дитиною пошукайте відповідь у джерелах інформації.
• Читайте вашій дитині про перехідний вік, секс, СНІД і т.д. Виберіть таку літературу, щоб вона відповідала вікові вашої дитини.
• Поділіться з дитиною своїми поглядами на життя. Але врахуйте й те, що дитина може перевірити їх, перш ніж зробити власними.
• Прищеплюйте вашій дитині співчуття до людей, хворих на СНІД. Подумайте, як ви і ваша дитина можете допомогти в боротьбі проти СНІДу.

Для найменших
• Забороніть вашій дитині підбирати предмети, якими можна порізатися або вколотися, типу битого скла, ножиць або голок.
• Навчіть дитину правильно називати всі частини тіла.
• Уникайте занадто заглиблюватися в подробиці. Наприклад, скажіть малечі, що секс – це коли двоє дорослих особливим чином сплять в одному ліжку, щоб показати, як вони кохають один одного.

Для дітей від 5 до 8 років
• Використовуйте конкретні приклади. Наприклад, при перев'язці порізу ви можете пояснити дитині те, що будь-який поріз - це "відкриті ворота" для інфекції. Саме тому при кожному пораненні шкіри необхідно ретельно обробляти рану.
• Виправляйте неправильні уявлення ваших дітей. Так, існує міф про те, що СНІДом можна заразитися від комариного укусу (ВІЛ не виживає в організмі комахи).

Для дітей від 9 до 12 років
• Переконайте вашу дитину звертатися з усіма питаннями до вас, а не до приятелів на вулиці або в школі.
• Якщо дитина сама ніяковіє або соромиться запитати про секс, СНІД і т.д., проявіть ініціативу - самі почніть розмову.

Для підлітків
• Не чекайте, поки підліток сам заговорить на цю "заборонену" тему. Почніть розмову, запитавши його про те, що він сам думає з цього приводу.
• Будьте готові обговорити з дитиною будь-яке питання.
• Нехай для вас і вашої дитини не буде "заборонених" тем для розмови. І не читайте підлітку нотацій! Тоді він з більшим бажанням буде звертатися до вас за порадою при виникненні будь-яких проблем.

ПСИХОЛОГІЯ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

У цій статті мова піде про особливості підліткового віку(15-19 років). Психологічні особливості підліткового віку, на думку різних психологів, розглядаються як кризові і пов’язані з тілесною, психологічною та соціальною сферами.

З якими проблемами найчастіше стикаються батьки підлітків? Звичайно це порушення взаємостосунків, скарги на важку вдачу дитини, погану поведінку, схильність до конфліктів, відсутність бажання вчитися, погана компанія. Що ж робити батькам у цих ситуаціях? Вирішення проблем потрібно починати з себе. У Вас більше знань, досвіду, уміння себе контролювати. Перш за все постарайтеся заспокоїтися. Спілкуватися з дитиною, важливо зберігати спокійний емоційний стан. Не займайте зверхньої позиції, будьте рівними. Якщо Вам важко впоратися самому, краще звернутися запсихологічною допомогою. Психолог або психотерапевт допоможе Вам або вашій дитині впоратися з таким непростим для Вас періодом.

Юність – це завершальний етап переходу від дитинства до дорослості. У дитинстві дитина вільна від відповідальності, від неї потрібна слухняність, її всіляко захищають від сексуальності. Дорослість вимагає від людини зовсім іншої поведінки – відповідальності, ініціативи, самостійності, в житті дорослих сексуальність виконує важливу роль. Ваша дитина знаходиться на шляху із залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості. Контрастність дитинства і зрілості ускладнює засвоєння дорослих ролей, виключаючи цілий ряд зовнішніх і внутрішніх конфліктів. Розглянемо їх докладніше.

У юнацькому віці яскраво виявляється бажання вести суперечки на відволікаючі теми, бажання проникнути в суть явищ. Підлітки можуть зривати уроки, влаштовувати філософські диспути не за темою заняття.

Що роботи батькам?

Підтримувати в своїх дітях бажання спілкуватися з вами, інтерес, цікавість. Не обов’язково у всьому погоджуватися з ними. Якщо виникли відмінності в поглядах, важливо дати зрозуміти дитині, що ваша любов і підтримка зберігаються.

У цьому віці увага стає довільною, тобто займаючись цікавою справою, підлітки можуть тривалий час концентруватися на ньому. Юнацтву властива переоцінка своїх сил, схильність перебільшувати рівень знань і розумових здібностей. Сильно виявляється розбіжність між ідеальними прагненнями і реальним життя. Навчання здається вже абсолютно не цікавим.

Що робити батькам?

Юність – це час збирати перші плоди. Якщо дитині не були прищеплені навики навчання в дитинстві, чи варто дивуватися, що, ставши старшокласником, вона погано вчиться. В цьому випадку важливо замислитися над питанням: «Як я ставитимуся до цього, якщо не можу нічого змінити?», «Чи готовий я прийняти його таким, яким він є?». Щоб уникнути зайвих проблем і конфліктів, зрівняйте власні очікування з реальними здібностями і можливостями дитини. Можливо причини поганого навчання може бути, невдале кохання, конфлікти з друзями або криза самовизначення. У будь-якому випадку зберігайте спокій. Позбавитися висловів: «Ти гірший від усіх» та інші. Для людини немає нічого гіршого, ніж невіра близьких у її сили і здібності. Спробуйте говорити з вашою дитиною відверто. У будь-якому випадку Ваша підтримка потрібна. Не варто посилювати контроль. Цей шлях не є правильним. Подивіться, поряд з Вами розумна, жива людина, яка, цікавиться багатьма речами. Розвивайте в собі уміння бачити позитивні якості своєї дитини Це допоможе Вам впоратися з ситуацією, прийняти її. Якщо Вам важко усвідомити важкі ситуації зверніться краще по допомогу допсихолога.

У цьому віці формується емоційна культура. З’являється чуйність до явищ суспільного життя, мистецтва, творчості, моралі, з’являється власна система поглядів на світ – світогляд. Юність – вік яскравої емоційної чутливості. «Юнацька гарячковість», «юнацький запал» - ось слова, що характеризують цей період. Естетичні відчуття, переживання, пов’язані з новою діяльністю, закоханість, творчість, великий інтерес до світу іншої людини, особливо однолітка, - все це визначає високу емоційну сприйнятливість юнацтва.У юності формується відчуття дорослості, причому не дорослості взагалі, а чоловічої і жіночої. В цей період закладаються основи емоційного життя людини – фундамент його емоційності в зрілому віці.

Що робити батькам?

Ставитися серйозно до почуттів молодих людей. Демонструйте готовність вислухати. Можна засуджувати дії людини, але не його почуття, якими б небажаними або «недозволеними» вони не були. Якщо вони виникли, то є для цього підстави. Утримуйтеся від критичних зауважень. Будьте відкриті спілкуванню, демонструйте, але ненав’язливо, свою готовність підтримувати контакт. Ставтеся до своєї дитини як до друга. Діліться своїми проблемами і почуттями, звертайтеся до неї за порадою. Дотримуйтеся міри. Все це сприятиме побудові рівних взаємостосунків у сім’ї.

Головне надбання юності – відкриття свого внутрішнього світу. Це радісна і хвилююча подія, але з нею пов’язано багато драматичних переживань. Адже саме в цей час яскраво виявляється тяжіння до осіб протилежної статі і юнацька закоханість. Підлітки проводять багато часу перед дзеркалом або приділяють дуже багато уваги одягу, роблять це часто не з самовдоволення, а з відчуття тривоги.Занижена оцінка своєї зовнішності приводить до істотних змін у характері і поведінці молодих людей.

Що робити батькам?

Підтримайте свою дитину. Допоможіть їй знайти сильні сторони своєї зовнішності, приховати недосконалість. Говоріть дитині, що Ви її любите такою якою вона є. Пам’ятайте, що взаємостосунки хлопців і дівчат зіштовхують її з безліччю моральних проблем. Прагнучи захистити своє інтимне життя від безцеремонного вторгнення і підглядання, підлітки потребують розуміння старших, перш за все батьків, потребують кваліфікованої інформації з питань сексу, венеричних захворювань, СНІДу.

Однією з головних особливостей юнацького віку є звільнення від опіки батьків, причому це виявляється як на рівні поведінки, так і емоційно. Важливою стає емоційна близькість не з батьками, а з однолітками і представниками протилежної статі. Головна потреба знайти самостійність і незалежність бажання прийняти на себе права і обов’язки дорослої людини.

Що робити батькам?

Раз і назавжди передати своїм дітям, які дорослішають, право вибирати друзів і коханих. При тяжінні до самостійності хлопці і дівчата потребують життєвого досвіду і підтримки старших. Багато важливих для них тем вони взагалі не можуть обговорювати з однолітками, їм зважає самолюбність. Батьки часто виявляються не готові до цього. І замість підтримки і ухвалення демонструють незадоволеність, критику поведінки, друзів, намагаються посилити контроль. Якщо Ваші дитині важко, кваліфікованийпсихолог допоможе в подоланні багатьох проблем. Але, дуже важливо щоб бажання отримати психологічну допомогу підлітком було добровільне, а не нав’язливе з боку батьків.Психологічна робота з підлітком відбувається як з дорослою людиною і тому повністю конфіденційна і не обговорюється з батьками підлітка.

Пам’ятайте, що основна потреба в юності – бути дорослим, самому ухвалювати рішення. Тому передайте своїм дітям відповідальність за їх власне життя. Це важко зробити. Але тільки такий крок сприятиме його розвитку, навчить відповідальності, підготує до самостійного життя, зробить упевненим в собі. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій, тільки так вона дорослішатиме.

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей

Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.

Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?... Вона вас засмучує і… все.

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.

Правило 7: - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8: - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.

Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.

Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.

Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.

Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.

Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ ПРО «БЕЗПЕКУ В ІНТЕРНЕТІ»

Вдосконалення інформаційних технологій створює умови для ефективного розвитку сучасного суспільства. Комунікаційні засоби стали невід’ємною складовою життя людей у всіх сферах діяльності. Мобільні телефони, комп’ютери та Інтернет, розширивши комунікаційні, просторові й часові межі, розкрили нові можливості для спілкування, освіти, праці, відпочинку та творчої самореалізації особистості.

1,8 млрд. людей у світі підключені до Мережі Інтернет. З кожним днем ця кількість зростає. Інформаційний світ захоплює не тільки дорослих, а й дітей. 96% дітей користуються Інтернетом.

Таблиця 1. Активність виходу дітей в мережу Інтернет, %

	Щодня	3 рази на тиждень	1 раз на тиждень
10-11 років	10%	75%	15%
12-13 років	22%	67%	11%
14-15 років	34%	54%	12%
16-17 років	65%	24%	11%

Є безліч можливостей використання інформаційних технологій — від са-мостійного складання досить досконалих програм, створення своїх сторінок у просторі Internet, дистанційного навчання до занурення у світ найкращих музейних колекцій, бібліотек. Виникають запитання: як впливає цей дивовиж-ний штучний інформаційний світ на психіку людини і, зокрема, дитини? За яких умов цей новий вид людської діяльності сприяє розвитку особистості, а за яких заважає?

Завдяки Інтернету діти та підлітки шукають необхідну інформацію для занять, завантажують музику та фільми, переглядають пошту, спілкуються з іншими користувачами Інтернету. Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп’ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.

Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв’язання задач. Навчальні, розвиваючі та розважальні Інтернет-ресурси орієнтовані на дітей будь-якого віку. За їх допомогою діти в цікавій ігровій формі засвоюють основи письма та лічби, вчаться малювати та моделювати, привчаються до самостійної роботи і складають уявлення про навколишній світ. До завдань розвиваючих програм та ігор входить також удосконалення пам’яті, уваги, мислення, логіки, спостережливості, тренування швидкості реакції та ін. Існує багато ігор, що водночас мають виховну і освітню основу та здатні викликати інтерес дітей шкільного віку до економіки, соціології, історії, літератури.

Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають комп’ютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі.

Чим приваблює Інтернет дітей і підлітків?

Різноманітне спілкування.
Утамування інформаційного голоду.
Пошук нових форм самовираження.
Анонімність і віртуальна свобода.
Відчуття спільності та приналежності до групи.

Діти засвоюють нові цифрові технології та вчаться вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Вони виявляють підвищену зацікавленість усім новим, найбільше піддаються впливу зовнішнього середовища. Тому увага батьків до Інтернет-безпеки дітей є дуже важливою.

Діти не можуть реально оцінювати рівень достовірності й безпеки інформації, що містить Інтернет-простір. На сьогоднішній день понад 60% дітей та підлітків щодня розмовляють в Інтернет-чатах. Троє з чотирьох дітей, що працюють в режимі он-лайн, готові поділитися приватною інформацією про себе і свою сім'ю в обмін на товари і послуги. А кожна п'ята дитина щорічно стає мішенню зловмисників. Доступність Інтернет-ресурсів для неповнолітніх диктує підвищені вимоги до якості, достовірності та безпеки інформації, що міститься в Мережі.

Незважаючи на загальні норми мережевого етикету, межі вседозволеності в інтернет-просторі ще достатньо широкі. Порушення соціальної адаптації та недостатня увага з боку батьків роблять віртуальний світ найбільш бажаним для дитини. Надання переваги віртуальному світу перед реальним справляє негативний вплив на психіку і здоров’я дитини та може погіршити не тільки зір, поставу та сон, але й викликати тривожність, дратівливість, соціальну дезадаптованість і узалежнену поведінку.

Тільки 24% дорослих перевіряють, які сайти відвідує їх дитина. При тому, що 87% батьків вважають, що повинні навчати дітей правилам безпечного користування мережею. Лише 11% батьків знають про такі онлайн-загрози, як “дорослий” контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність. Інститут соціології НАН України провів дослідження про те, наскільки серйозними є загрози, які підстерігають українських дітей в Інтернеті. Адже хоча рівень комп'ютерної грамотності зростає, багато батьків просто не розуміються на підводних каменях мережі для їх чад: 76% батьків навіть не цікавляться, які Інтернет-сторінки відвідує їх дитина . Дана статистика змушує замислитись. Батьки досить спокійно спостерігають неконтрольовані візити дітей в Інтернет. І наслідки такої поведінки вже є.

Таблиця 2. Ризики та небезпеки користування Інтернетом

№п/п	Ризики онлайн-спілкування	Кількість дітей (%)
1.	Побачивши в інтернеті рекламу алкоголю чи тютюну, хоча б раз спробували їх купити	28%
2.	Готові переслати свої фотографії незнайомцям в Мережі	28%
3.	Періодично потрапляють на сайти для дорослих	22%
4.	Без вагань погоджуються повідомити інформацію про себе і свою сім’ю	17%
5.	Відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх, не звертаючи уваги на їх вартість	14%
6.	Намагалися купити наркотики	11%

Слід також відмітити, що 79% дітей впевнені у тому, що вони достатньо інформовані про ризики в Інтернет та 67% навіть повідомили, що їм розповідали правила роботи в мережі. Основними інформаторами, за словами дітей, є батьки (59%), друзі (37%) та на останньому місці — вчителі (33%).

Аналізуючи результати цього дослідження, можна сміливо констатувати недостатній рівень інформування населення України щодо правил безпечної роботи в Інтернет.

До переліку Інтернет-загроз відносять:

Комп’ютерну залежність;
Розходження між реальним «я» і своїм Інтернет-образом;
Доступ до небажаного контенту (дорослий контент);
Інтернет-шахрайство;
Зараження комп’ютера шкідливим програмним забезпеченням;
Он-лайн насильство;

І все ж комп'ютер – це наше майбутнє. Робота на ньому навчає дітей новому способу, простішому і швидшому, здобуття і обробки інформації.

Світова громадськість приділяє особливу увагу питанням безпеки дітей, що відносяться до найбільш вразливої категорії користувачів Інтернету. Міжнародні організації, уряди країн, різні структури створюють і підтримують програми, спрямовані на навчання грамотного і безпечного використання Інтернету дітьми.

Захист дітей та молоді від негативних інформаційних впливів є одним із державних напрямів української державної політики в галузі освіти. Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному та інтелектуальному розвитку або морально-психологічному стану дітей та молоді.

ПРАВИЛА Інтернет-БЕЗПЕКИ І Інтернет-ЕТИКИ ДЛЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

Ніколи не давайте приватної інформації про себе (прізвище, номер телефону, адресу, номер школи) без дозволу батьків.
Якщо хтось говорить вам, надсилає вам, або ви самі віднайшли у мережі щось, що бентежить вас, не намагайтеся розібратися в цьому самостійно. Зверніться до батьків або вчителів - вони знають, що треба робити.
Зустрічі у реальному житті із знайомими по Інтернет-спілкуванню не є дуже гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже різними у електронному спілкуванні і при реальній зустрічі. Якщо ж ви все ж хочете зустрітися з ними, повідомте про це батьків, і нехай вони підуть на першу зустріч разом з вами.
Не відкривайте листи електронної пошти, файли або Web-сторінки, отримані від людей, яких ви реально не знаєте або не довіряєте.
Нікому не давайте свій пароль, за виключенням дорослих вашої родини.
Завжди дотримуйтесь сімейних правил Інтернет-безпеки: вони розроблені для того, щоб ви почували себе комфортно і безпечно у мережі.
Ніколи не робіть того, що може коштувати грошей вашій родині, окрім випадків, коли поруч з вами батьки.
Завжди будьте ввічливими у електронному листуванні, і ваші кореспонденти будуть ввічливими з вами.

16 листопада - Міжнародний день толерантності

Толерантність - це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями.

Кофі Аннан

16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності

Його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_503). У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».

Терпимість, йдеться у статті першій, означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань.

Терпимість – це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба.

Пропагування терпимості має особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації, мобільності та взаємозалежності.

Різноманіття – це безцінна перевага, проте вона може виступати й джерелом напруги. Конфлікти на національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політичному та інших підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні. Але толерантність спроможна розряджати потенційні конфлікти.

Водночас, Декларація чітко формулює положення про те, що у повсякденному житті толерантність – це не бездіяльність, а активна життєва позиція, суть якої полягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних.

Разом із тим, прояв толерантності який співзвучне принципу поваги до прав людини, не означає терпиме ставлення до соціальної несправедливості, злочинів та правопорушень, відмову від своїх поглядів або поступку перед чужими переконаннями.

Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими.

Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця.

Ми всі різні. Але ми всі рівні. Як говориться в чудовій рекламі «Ініціативи розмаїття» - «у нас більше спільного, ніж ви думаєте». Тож кожна людина має право жити в мирі та зберігання своєї індивідуальності. А це означає, що бути толерантним не значить залишатися пасивним перед обличчям расизму, ксенофобії, гендерної або расової дискримінації, сексизму, ейджизму, насильства тощо, або ж мовчати, коли люди стикаються із жорстоким ставленням.

Декларація принципів терпимості звертається й до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини, і, якщо це необхідно, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей.
До цього положення варто додати, що ратифікація документів та створення законодавства це лише так назвемо «матеріальна» умова для формування реальної толерантності в суспільстві. За прикладами далеко не потрібно ходити. І сьогодні, ратифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, наша держава та суспільство ще далекі до того, щоб стверджувати, що толерантність – це ознака нашого життя.
Впевнена, що толерантності потрібно вчитися і можна навчитися. Оскільки толерантність – це здатність людини, спільноти, держави чути і поважати думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки. Навчання починається з дітей, яких варто вчити бути просто «такими як всі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію. Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй.

Погодьтесь, толерантність – це привілей сильних і розумних, які не сумніваються у своїх здібностях просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок та позицій, які не боятися загубити власну індивідуальність, і які вміють поважити інших.
У Міжнародний день толерантності підтверджується ідея про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і варто прагнути до побудови такого суспільства, в житті якого укорінився цей основний ідеал.

Мир не можливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру.

Чи замислювалися ви коли-небудь над питаннями толерантності? Чи є терпиме ставлення до людей ознакою Вашої особистості? Чи відчуваєте Ви толерантне ставлення до себе?

Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплину добріше та толерантніше.

Тест «Чи толерантна я людина?»

(Вибери ту відповідь, яку ти вважаєш вірною)
1. Для того, щоб не було війни
а) нічого не можливо зробити, тому що війни будуть завжди
б) треба зрозуміти, з якої причини вони відбуваються.
2. На заходи, куди тебе запросили, розповідають про героїв, які проявили толерантність
а) тобі це не цікаво
б) ти бажаєш більше дізнатись про них.
3. Ти протистоїш насильству
а) насильством
б) приєднуєшся до інших людей, щоб сказати «Ні».
4. Тебе зрадив товариш
а) ти йому помстишся
б) ти будеш намагатися налагодити з ним відносини.
5. Коли говорять про дітей, що постраждали від війни
а) ти почув і забув
б) співчуваєш і хотів би чимось допомогти.
6. Ти не згоден з кимось
а) ти не даси йому договорити
б) ти його дослухаєш.
7. Під час обговорення якогось важливого питання на нараді ти вже відповідав
а) ти хочеш відповідати ще
б) ти даси змогу відповідати іншим.
8. Тобі пропонують листуватися з іноземцями
а) тобі це не цікаво, ти не хочеш ділитися з ними своїми мріями, своїми думками
б) тобі цікаво з ними листуватися, пізнавати про їх життя, їх мрії, ділитися своїми мріями.
Якщо в тебе 8 «б».
Ти проявляєш високу толерантність. Ти є громадянином миру, відповідальним, активним провідником миру у всьому світі. Розкажи друзям, як тобі це вдається.
Якщо в тебе від 3 до 7 «б».
Ти не дуже толерантний. Ти намагаєшся завжди нав’язати свої ідеї. Але ти допитливий, в тебе добра уява. Використовуй ці якості для боротьби з нетерпимістю.
Якщо в тебе менше ніж 3 «б».
Ти зовсім не толерантний. Якби ти був більшим оптимістом і тобі би подобалось вести дискусії, ти би став щасливішим. Намагайся прикладати для цього більше зусиль.

СНЮС: БЕЗДИМНИЙ ТЮТЮН, ЯКИЙ НЕБЕЗПЕЧНІШИЙ цигарок

Доводимо до відома педагогічного колективу та батьків інформацію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини В.Іванкевич щодо розповсюдження та використання серед дітей такого тютюнового виробу як «снюс».

Сьогодні існує безліч різних видів наркотиків, які негативно впливають на психіку і фізичний стан людини. На жаль, багато речовин, які зараз є у вільному доступі, є або наркотиками, або препаратами, що містять токсини. І одна з таких речовин іменується Снюс. Що це таке? Багато хто вважає, що це відмінний замінник сигарет, який не зашкодить навіть підліткам. Звичайно, така думка – абсолютно помилкова. І саме через те, що люди не усвідомлюють справжньої проблеми, снюс поступово стає причиною багатьох захворювань і залежності.

ЩО ТАКЕ СНЮС?

Снюсом називається бездимний тютюн, який роблять з подрібненого тютюнового листя. Вважається, що він нешкідливий, тому що просто обробляється сіллю і содою. Найбільше молодь підкуповує те, що снюс може продаватися у вигляді простих льодяників.

Але, звичайно ж, все не так ідеально, як здається на перший погляд. Якщо говорити про Снюс і що це таке, то потрібно усвідомлювати, що це нікотин, який потрапляє в організм в кілька разів швидше ніж той, який міститься в сигаретах. Коли людина не курить сигарету, а розсмоктує снюс, нікотин потрапляє відразу ж в кров і клітини головного мозку. Відповідно, коли людина розсмоктує снюс, всі її внутрішні органи отримують справжній нікотиновий удар. А це особливо шкідливо в тих випадках, коли мова йде про підлітковий організм.

У підлітковому середовищі снюс дуже популярний, оскільки діти впевнено вважають, що це не сигарети, а значить, вони не роблять нічого поганого. До того ж, снюс доступний для кожного, тому у багатьох підлітків навіть не з’являється думки про те, що він дійсно може їм нашкодити.

Ось чому такий мішечок для тютюну можна побачити у багатьох підлітків. І на аргументи про те, що вживання снюса шкідливо для здоров’я, багато молодих людей часто не звертають уваги, оскільки переконані в його натуральності. До того ж, молоді люди цілком логічно говорять і про те, що, вживаючи снюс, вони не шкодять своїм легеням, як це відбувається з курцями сигарет. Це, звичайно ж, правда. Але, проблема в тому, що організму шкодить не тільки дим. Нікотин – це також вкрай шкідлива речовина, а в такому бездимному тютюні його міститься набагато більше, ще й в концентрованої дозі. Тому від вживання снюса, може виникати ефект, який викликає безліч побічних явищ, через які страждає юний незміцнілий організм. Більш того, бувають випадки, коли саме ця речовина стає причиною летального результату.

Проте, не дивлячись на явне негативний вплив, таким тютюном захоплюються не тільки підлітки, а й дорослі люди. Дуже часто вони використовують снюс, коли намагаються кидати курити. Курці зі стажем вважають, що так вони отримують дозу нікотину, до якої звикли, при цьому не шкодять своїм легеням. Ось тільки люди не зважають на те, що в тютюні міститься далеко не сіль і вода. Тому легко може виникнути алергія на снюс, а також інші серйозні захворювання. Встановлено, що через велику кількість хімічних речовин в складі, снюс може провокувати різні зміни в роботі органів, і навіть стати причиною раку.

Що мають робити батьки для запобігання вживання алкоголю й інших наркотиків підлітками?

Існує проста і зрозуміла закономірність: чим більше підлітків навколо Вашої дитини вживають алкоголь або наркотики, тим з більшою ймовірністю вона почне поводитись так само. Тому, щоб уберегти Ваших сина або дочку від небажаного знайомства з цими речовинами, розумно було б спробувати зменшити коло тих, хто вживає їх, в оточені Ваших дітей. Усе більше батьків створюють групи для об'єднання своїх зусиль. Вони вважають, що разом зможуть краще проводити профілактику у своїх родинах. Ви теж можете об'єднатися в групу, організувавши своїх сусідів (або батьків однокласників Вашої дитини). Ваша група може почати поширювати профілактичні знання серед інших батьків - у дружніх бесідах, на батьківських зборах, на спеціальних вечорах або лекціях, через ЗМІ, що існують там, де Ви живете.
Ви можете використовувати силу суспільної думки і вплинути на адміністрацію школи або місцеву владу з метою посилення профілактики вживання алкоголю і наркотиків серед дітей; тиснути на місцеву владу з метою створення місць дозвілля для підлітків.
Вам необхідно знайти інших батьків, що відіграють активну роль у профілактиці, об'єднати зусилля в цій корисній та необхідній справі.

АЛЕ НАЙГОЛОВНІШЕ, що ВИ ПОВИННІ запамятати:

1. Дитина якій вистачає батьківської уваги та любові ніколи не буде вживати алкоголь та інші наркотичні засоби !

2. Профілактика шкідливих звичок починається з :

- власного прикладу;

- режиму дня;

- з тих звичок та норм, що формуються в родинні з раннього дитинства вашого малюка.

МЕДІАГРАМОТНІСТЬ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ

Як саме потрібно переглядати новини? На що звертати увагу, щоб не піддатись маніпуляціям чи не бути дезінформованим? Зберігайте ці короткі «шпаргалки», які допоможуть вам переглядати телебачення, читати газети чи пости у соцмережах із більшою пильністю та критичним мисленням.

Особливості адаптаційного періоду учнів п’ятих класів до навчання

У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу.

Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню. П’ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів.

Але 5-й клас – це період адаптації до середньої ланки школи.

Адаптація — процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники.

Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя».

Незважаючи на таку гадану дорослість, п’ятикласник потребує ненав’язливого контролю, підтримки та допомоги, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.

Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов’язаний зі значними проблемами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.

Саме педагоги, батьки, фахівці психологічної служби мають допомогти дітям.

Процес проходження адаптації має кілька етапів. Психологічні та психофізіологічні дослідження свідчать, що на початку навчання у 5 класі всі системи організму школяра можуть бурхливо реагувати у відповідь на комплекс нових впливів і змінених умов, у цей час можливе загострення хронічних соматичних хвороб, прояви функціональних відхилень.

Часто відзначають зростання тривожності, емоційної нестійкості,невпевненості у собі, поведінкові розлади – дратівливість,агресивність, надмірна розкутість, неорганізованість, «протестна» поведінка. На наступних етапах адаптаційного процесу, як правило, наступає спочатку нестійке, а потім відносно стійке пристосування до нових умов і вимог, пошук і визначення найоптимальніших варіантів реагування на навантаження, зменшення напруги всіх систем.

Психологічні особливості молодшого підліткового віку.

Набуття почуття дорослості, прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого — основна характеристика молодшого підлітка.
Пошук власної унікальності, пізнання власного «Я».
Заміна провідного виду діяльності — навчальної на спілкування — «Пізнання іншої, схожого на мене, дає можливість як у дзеркалі побачити і зрозуміти власне Я».
Висока розумова активність здатна розвиватися тільки в діяльності, що викликає позитивні емоції, відсутність адаптації до невдач, статусу «гіршого». Успіх (неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання.
Фізіологічні особливості пубертатного віку визначають крайню емоційну нестабільність підлітка.
Поява потреби у гідному становищі в колективі однолітків, в сім’ї; підвищений інтерес до питання про «співвідношенні сил» у класі; прагнення уникнути ізоляції, обзавестися вірним другом.
Підвищена стомлюваність.
Відсутність авторитету віку; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому;
Відраза до необґрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів.
Вимогливість до відповідності слова і діла; підвищений інтерес до спорту.

Проблеми:

Психологічні проблеми:

Зміна умов навчання;
Різноманітність і якісне ускладнення вимог, що висуваються до школяра різними вчителями;
Зміна позиції «старшого» у початковій школі на статус «самого маленького» у середній.

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Навчальні проблеми п’ятикласників:

Слабка навчальна підготовка у початкових класах.
Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.
Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

Наслідки:

1. У адаптаційний період діти можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, «розв’язаними», надмірно гучними, метушливими.

2. Відбувається зниження працездатності, діти можуть стати забудькуватими, неорганізованими, іноді порушується сон, апетит.

Ознаки успішної адаптації:

1. Задоволеність дитини процесом навчання;

2. Дитина легко справляється з програмою;

3. Ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;

4. Задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.

Ознаки дезадаптації:

1. Змучений, стомлений зовнішній вигляд дитини.

2. Небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день.

3. Прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.

4. Небажання виконувати домашні завдання.

5. Негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників.

6. Скарги на ті чи інші події, пов’язані зі школою.

7. Неспокійний сон.

8. Труднощі ранкового пробудження, млявість.

9. Постійні скарги на погане самопочуття.

Чим можна допомогти ?

Перша умова шкільного успіху п’ятикласника — безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.

Створюйте умови для розвитку самостійності у поведінці дитини. У п’ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов’язки, за виконання яких він несе відповідальність.

СЛОВА, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ І ЯКІ РУЙНУЮТЬ ЇЇ ВІРУ В СЕБЕ

Слова підтримки

Знаючи тебе, я упевнений, що ви все зробили добре.

Ти робиш це дуже добре.

У тебе є деякі міркування з цього приводу? Чи готовий ти почати?

Це серйозний виклик. Але я впевнений, що ти готовий до нього.

Слова розчарування:

Знаючи тебе і твої здібності, я думаю, ти зміг би зробити це набагато краще.

Ця ідея ніколи не зможе бути реалізована.

Це для тебе занадто важко, тому я сам це зроблю.

Підтримувати можна за допомогою:

окремих слів (гарно, чудово);

висловлювань («Я пишаюся тобою», «Спасибі», «Все йде добре» і т.д.);

дотиків (доторкнутися до руки, обійняти його і т.д.);

спільних дій (сидіти, стояти поруч і т.д.);

вираз обличчя (посмішка, кивок, сміх).

ПОРАДИ БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.

Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність — як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
Шановні батьки! У вас підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів. Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим. Зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.
Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» :

Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.
Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.
Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.

Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.
Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми – купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися – купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.
Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

Як допомогти дитині успішно адаптуватися?

Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.
Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.
Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.
Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

Як допомогти дитині краще вчитися?

У 5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків.

Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.

Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів. Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.

Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.

Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя — прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.

Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та додаткову літературу.

Пам’ятайте, клас, де навчається ваша дитина, — об’єднання трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружнішими, цілеспрямованішими будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина.

Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання — особистий приклад.

Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

Умійте ставити себе на місце дитини.

Пам’ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність — її перший ворог.

Адаптація першокласників до навчання

Початок навчання в школі — один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей як в соціально — психологічному, так і у фізіологічному плані. Проблема підготовки учнів до життя в новому соціально економічному і культурному просторі знаходить особливу актуальність в зв’язку виникаючими питаннями про ефективність початкового етапу навчання. Тому виникає питання, якою мірою здатна виступаюча до школи дитина вчитися без утруднень? Дитина, що не досягла необхідного рівня розвитку, не звиклий до шкільного життя в період адаптації стикається в школі з масою труднощів і невдач, що може мати негативні наслідки. У зв’язку з цим виникла необхідність перегляду роботи з питань спадкоємності між ланками, систематизувати і шукати причини, намітити шляхи рішення проблеми адаптації першокласників.

Початок навчання дитини в 1-му класі — складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності — це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок, батьки, бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам.

Про складності і значущості періоду, пов’язаного з адаптацією дитини в школі, сказано і написано у вітчизняній психологічній і педагогічній літературі багато наукових робіт. Саме в ці перші місяці починають формуватися ті системи відносин дитини зі світом і самим собою, ті стійкі форми взаємин з однолітками і дорослими, і базові навчальні установки, які в істотній мірі визначає в подальшому успішність його шкільного навчання, ефективність стилю спілкування, можливості особистісної самореалізації у шкільному середовищі.

Звикання до школи — тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу. Процес адаптації складається з багатьох, тісно взаємозв’язаних, аспектів: соціального, педагогічного, фізіологічного, психологічного тощо. Що стосується фізіологічної адаптації, то медики відзначають, що більшість першокласників хворіє у вересні, деякі діти втрачають вагу в перші 2-3 місяці навчання, деякі скаржаться на втому, головний біль, стають примхливими. Це не дивно, оскільки на 6-річних малюків обрушується лавина завдань, що вимагають від них розумового і фізичного напруження. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з однолітками і вчителем.

Шкільна адаптація включає в себе біологічну, психологічну і соціальну адаптацію.

Біологічна адаптація — це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.

Психологічна адаптація — це входження до нової системи вимог, пов’язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.

Соціальна адаптація — це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

Розглянемо чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:

функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища.
вік початку систематичного навчання: не випадково адаптаційний період у шестирічок більш тривалий ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку. Саме в цей рік формуються такі важливі новоутворення: інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення.
стан здоров’я: це один з основних факторів, що впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти.
рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі;
особливості життя дитини в сім’ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім’ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім’ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо;
психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність);
раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров’я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;
відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності.

Можна виділити наступні ознаки адаптації дитини до школи:

Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.
Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.
Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.
Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.

Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально — психологічну ситуацію.

Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом; розв’язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв’язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров’я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв’язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників. Зрозуміло, що є досить тісний причино-наслідковий зв’язок між рівнем адаптації школяра і системою тих чинників, умов, у яких він виховувався

Щоб адаптація першокласника пройшла успішно повинні виконуватися такі умови:

Спрямованість навчально-виховного процесу на інтереси дитини. Ставлення до неї як до суб’єкта у педагогічному процесі, включення її у суб’єкт-суб’єктні взаємини у системі «вчитель – учень», » учень – учень». Учні визнаються і приймаються як рівноправні партнери, що мають власну думку, здатні зробити свідомий вибір, вільні у своєму волевиявленні та діях (у розумних межах). Педагогічна стратегія базується на відмові від стандартів та шаблонів у виховному процесі, на нездійсненні насилля над природою дитини, розумінні самоцінності дитячого життя та вікового етапу розвитку шестирічних першокласників.
Створення сприятливого психологічного клімату як у школі, так і в сім’ї, за якого панує любов, повага, взаєморозуміння, співчуття і терплячість.
Віра в унікальність кожної дитячої особистості, зацікавленість у долі кожної дитини, створення атмосфери успіху.
Надання допомоги дитині в усвідомленні себе як особистості. Вихованець має знати про існування у собі істинного, вищого «Я», яке є джерелом альтруїстичних почуттів, нерозкритих потенційних можливостей.
Забезпечення оптимального фізичного, розумового, психічного розвитку дитини.
Розвиток мотиваційної сфери дитячої особистості.
Розвиток необхідних психологічних якостей: ініціативності, здатності до вмотивованого ризику, адекватної самооцінки, високої працездатності, сили волі, самодисципліни, відповідальності, вміння розподіляти свій час, впевненості, самоповаги, стійкості у подоланні труднощів.
Збагачення та розширення Я-образу дитини через розширення сфер її діяльності. Забезпечення простору для вияву і розвитку інтелектуальних, творчих, художніх, спортивних тощо здібностей дітей, підтримка їх життєрадісності. Формування навичок творчого саморозвитку.
Здійснення психологічної підтримки дитини (під якою розуміється процес, у якому дорослий зосереджується на позитивних сторонах дитини з метою зміцнення її самооцінки, допомагає повірити в себе, уникнути помилок, підтримує при невдачах) шляхом опори на сильні сторони дитини, уникнення підкреслення її промахів, демонстрації оптимізму, задоволення, любові та поваги до неї, прийняття індивідуальності дитини, виявлення віри у неї, уникнення дисциплінарних заохочень і покарань, надання дозволу самостійно вирішувати проблеми там, де це можливо, здійснення взаємодії з дитиною, проведення з нею більше часу.
Забезпечення індивідуально-диференційованого підходу до дітей.
Дотримання єдності у виховній роботі членів родини, школи та позашкільних установ, що здійснюють виховання учня.
Виховання у дитини почуття соціальної відповідальності. Гармонійне поєднання розвитку здібностей дитини з її морально-етичним розвитком для упередження дитячого егоцентризму та поступового становлення соціальної установки «не люди для мене, а я для людей».

Дезадаптація — це порушення в навчанні і в поведінці, конфліктні стосунки, психосоматичні захворювання. Така дитина прагне відчуження, не приймає правил соціуму. Не може прийняти темп шкільного життя. Спільні зусилля вчителів, педагогів, батьків, лікарів, шкільного психолога і соціального педагога здатні понизити ризик виникнення у дитини шкільної дезадаптації і труднощів навчання.

Причини дезадаптації:

1.Відсутність позитивної установки дошкільного життя (батьки залякують школою).

2.Не сформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками (комунікативні труднощі).

3.Незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, авторитарний характер педагогічної діяльності вчителя.

4.Невідповідність режиму, методів виховання і в школі.

5.Недостатній інтелектуальний розвиток дитини, відсутність допомоги з боку батьків і вчителя.

Ознаки дезадаптації : підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка.

Прояви дезадаптації: відставання від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість; глибокий спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка; неуспішність у навчанні.

При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками про труднощі дитини. Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту дитини.

Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до школи належить сім’ї.

Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження. Батькам необхідно отримувати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра вже в процесі навчання, як подолати труднощі адаптаційного періоду

Як можуть допомогти батьки?

Пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.
Продумати режим дня і суворо його дотримуватися.
Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.).
Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.
Пояснити, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку.
Розвивати комунікабельні здібності.
Підтримувати бажання вчитися.
Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.
Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом.

Діти часто не розуміють власних потреб та почуттів, але у кожного з них є 5 найбільших потреб, які у кожної дитини виявляються в різній мірі. Знання цих потреб будуть корисні не лише батькам, а і вчителям. Деякі діти найбільше цінують час, який проводять з ними батьки, для інших важливіші подарунки чи допомога, а є діти які цінують обійми.

Як допомогти підлітку підвищити рівень самооцінки

Для підвищення самооцінки доцільно користуватися наступними заходами:

- завжди підкреслюйте все добре й успішне, що властиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує її стан;

- не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;

- демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

- приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є - не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;

- підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

- слід тактовно і розумно підтримувати усі починання своєї дитини, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку, успішності власної діяльності і життєдіяльності: майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

ЧИМ ЗАГРОЖУЄ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ БЕЗ УЧАСТІ БАТЬКА?

Важливість участі батька у вихованні дітей так само є дуже вагомим, як і участь у цьому процесі матері. Матерям-одиначкам важко виховувати дітей самостійно, без чоловічої підтримки, але вони повинні набратися терпіння і створити у своїй сім'ї гармонійну і спокійну атмосферу. Жінці треба позбутися негативних думок із приводу відсутності чоловіка і скерувати всі свої сили та енергію на виховання дитини. Варто зазначити, що ця задача є нелегкою і в ній є кілька моментів, які залежать від статі дитини. Для хлопчиків батько є головним орієнтиром у житті. Його відсутність формує у малюка надмірну залежність від матері.

Звичайно, жінка може навчити сина бути ніжним, відданим, добрим і щирим. Але вона не може стати для нього прикладом мужності, стійкості та емоційної стабільності. Без батька хлопчик може вирости інфантильним, він не буде знати, як захистити себе і свою сім'ю, не зможе контролювати свої емоції в скрутних ситуаціях.

Мати повинна допомогти малюкові знайти орієнтир, який буде прикладом мужності і цілеспрямованості. Це може бути дідусь або старший брат, а найкраще віддати малюка до спортивної секції, де тренером є чоловік. Жінка також може мотивувати сина для допомоги по дому, навіть якщо він зовсім крихітка, то може зібрати свої іграшки, це не так складно. Головне - заохочувати самостійність дитини і прагнення захистити маму.

У вихованні дівчат справа йде краще, адже в них у житті є мама - приклад для наслідування. Дочка швидко може навчитися доброти, чуйності та інших жіночих якостей. Але проблеми можуть з'явитися і в підлітковому віці, коли почнеться статеве дозрівання і потяг до протилежної статі. Якщо дівчинка виховувалася без тата, то вона навряд чи розуміє чоловічу логіку, і навіть щирі почуття однолітків для неї будуть загадкою. Тому мамі варто подумати про пошук чоловіка, який полюбить не тільки її, але й маленьку дочку.

Чим більше часу і турботи тато буде приділяти чаду, що підростає, тим ближче і дорожче він стане для дитини.

ПОТРЕБА дитини В ЗАХИСТІ БАТЬКА

Для дитини, яка тільки пізнає світ, мати - це джерело турботи і ніжності, а батько - надійності.

Фахівці вважають, що відразу після народження немовля повинен відчувати, що у нього є тато - людина, яка врятує від будь-якого лиха. Крім цього, саме батько допомагає дитині боротися з душевними страхами, фантазіями, а іноді і з бажаннями.

Дитина повинна беззаперечно довіряти татові. А для цього потрібно, щоб чоловік брав активну участь у житті і вихованні малюка. Довіру можна заслужити, якщо дотримуватися таких позицій:

правильні дії;
відповідальність за свої слова і вчинки;
турбота;
любов, кохання.

При цьому варто пам'ятати, що дані риси характеру неможливо показати разом. Дорослішаючи, малюк спостерігає за мамою і татом, поступово переймаючи їхні звички і формуючи своє ставлення до сім'ї і світу.

Якими діти народжуються — ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.

Доброго дня, шановні батьки!

А чи замислювалися Ви, хто несе найбільшу відповідальність за виховання дитини?

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання — забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законами України «Про освіту», «Про позашкільну освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного та позашкільного навчання.

Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

У вихованні дитини відбивається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька.

Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє наших дітей було прекрасними.

День другий 22.04.20

гасло - «Спокійна мама - спокійне її чадо». Позитивні емоції для матусь.

Поради для мам « Що діти бачать у своїх мамах насправді»

1. Ви найрозумніша людина з усіх, кого знає ваша дитина! Для ваших дітей ви знаєте все про все.

2. Для дітей ви справжня Мері Попінс! Ви не тільки магічно прибираєте за ними все щодня, але ще і напевно маєте в запасі чимало кумедних речей.

3. Ви найкрасивіша! Дітям дуже подобається розчісувати мамі волосся, вони намагаються якось прикрасити своїх мам.

4. Ви кращий кухар!

5. Ви можете абсолютно все!

6. Ви можете лікувати поцілунками!

7. Ви направляєте дітей, щоб вони могли стати особистостями!

День третій 23.04.20

гасло - «Емоційний комфорт у родині – це самооцінка вашої дитини»

Поради для батьків « 10 заповідей у вихованні дитини»

1. Завжди вибачайтесь перед дітьми, якщо ви винні.

2. Ніколи не думайте, що ви розумніші за свою дитину, тиільки тому, що ви старші за віком.

3. Не забувайте дякувати дітям кожного разу, коли вони роблять щось гарне для вас або для інших людей.

4. Завжди зізнавайтесь у своїх помилках, робіть це відкрито та щіро.

5. Слухайте своїх дітей дуже уважно, як би ви не втомилися. цінуйте їх довіру.

6. Переконайтеся в тому, що встановили розумні межі дозволеної поведінки.

7. Будьте прикладом для своїх дітей.

8. Навчайте своїх дітей доброті, терпінню та любові.

9. Пояснюйте своїм дітям, що всі вчики мають наслідки , як погані, так і гарні.

10. Насолоджуйтесь спілкуванням з дитиною кожної хвилини та кожного дня.

11. Не забувайте, що дитинство швидко минає, дозволяйте своїм дітям бути дітьми!

День четвертий 24.04.20

гасло - «Емоційна абетка спілкування»

Поради для дорослих

« Як крик впливає на свідомість дитини»

Причини чому батьки кричать на своїх чад?

- Втрата контролю над власними емоціями, тому весь стрес ви виливаєте на дітей.

- Ви повторюєте поведінку тих дорослих, які теж виховували вас криком. Тому будьте обережні та не повторюйте їх помилок .

Як запобігти крику та позбутися цієї звички?

- Замислюйтесь над тим, що саме змушує вас кричати на дитину. Подумайте над тим, може причина в вас, а саме у вашому поганому настрої або ви розлючені.

- Не треба одразу кричати. Спробуйте виконати дихальну гімнастику або просто вийти з кімнати та відволіктись.

- Не треба перебільшувати можливості дитини. Завжди подумайте про те, що перед вами стоїть дитина, яка ще не вміє досконало все робити.

- Онлайн тест " Стилі родинного виховання"

https://onlinetestpad.com/ru/testresult/56076-stili-semejnogo-vospitaniya?res=hif54igash2no

- Онлайн тест " Чи розумієте ви свою дитину"

https://onlinetestpad.com/ru/testview/13320-ponimaete-li-vy-svoego-rebenka

Інструкція з виживання для батьків учнів початкової школи під час карантину

1) Найголовніше! Аби уникнути хаотичних клопотів та стуктурувати день, складіть чіткий розпорядок дня для дитини.

Ранкова прогулянка

Сніданок

Навчання

Руханка

Обід

Ігри, заняття творчістю

Вечеря

Час для гаджетів, спілкування з друзями через відеочати

Читання

Підготовка до сну.

2)Навчання

Щоб діти не сприймали карантин як позапланові канікули, організуйте їм час для навчання. Підтримуйте зв’язок з учителями.

3)Фізичні вправи дуже важливі

Психологи рекомендують сім’ям щодня виділяти час на фізичні вправи, використовуючи онлайн-відео, музику чи рухливі ігри. Це додасть бадьорости, енергії і зміцнить імунітет дитини. Батькам також в умовах карантину і роботи вдома вкрай рекомендовано!

4)Ігри та творчість

Дозволяйте дитині обирати самій заняття та ігри. Цікавтеся, що діти хотіли б сьогодні зробити і які плани мають на тиждень. Важливо прислухатись до дітей та їхніх бажань.

7 активностей для дітей, якими вони можуть займатися самостійно

- малювання долонями
- викладання малюнків нитками
- малювання зубною щіткою
- орігамі
- аплікації
- написати лист своїм друзям
- вивчити 10 нових слів.
7 активностей для дітей, які можна виконувати разом з батьками
- - взяти одне в одного інтерв’ю,
- - розібрати гардероб та влаштувати показ мод
- - подивитися пізнавальний документальний фільм
- - зробити слайм
- - пограти в хрестики-нулики
- - скласти пазл
- - приготувати улюблену страву або десерт
- 5)Час для гаджетів
  
  Щодо гаджетів, то тут батькам варто суворо контролювати екранний час дитини. Щодня виділяйте конкретний час, коли діти можуть використовувати свої гаджети: грати в ігри, дивитися мультфільми тощо.
- 6)Читання
  
  Після роботи психологи радять батьками читати книги вголос разом з дітьми перед сном. Інтерактивне читання з дітьми дуже корисне для навчання мови та грамотности, розвитку уяви. Батьки повинні заохочувати своїх дітей говорити про сюжет, свої відчуття, обговорювати героїв.

Як допомогти дитині налаштуватися на навчання вдома?

- Розпочинати ранок з активності

Найважливішим завданням вранці є життєва активізація. Саме рівень нашої ранкової активності дає мозку сигнал про те, як провести свій день.

- Знайти місце для навчання

Важливо, щоб у дитини був власний простір, де вона буде виконувати шкільні завдання і вивчати нове. Місце, яке буде налаштовувати її на навчальний процес.

- Заздалегідь нагадувати дитині про початок занять

Щоб ваша дитин не нервувала, їй варто нагадати, що через певний проміжок часу розпочнуться заняття. Адже дітям (особливо молодшим школярам) важко відразу зосередитися на навчанні. Тому можете ненав'язливо нагадувати: «Пам'ятаєш, через 30 хв має розпочатися онлайн-урок з викладачем англійської?». При цьому важливо відчувати ситуацію, орієнтуватися на свою дитину і не пропустити момент, коли вона здатна само організуватися й самостійно контролювати свій час.

- Поділити складне завдання на прості

Думка про те, що потрібно виконати складний проект або зробити відразу всі завдання, змушує дітей зволікати й відтягувати. Адже вони часто навіть не знають, з чого почати. Допоможіть дитині поділити страхітливу купу невиконаних і запланованих навчальних справ на невеликі завдання, які можна вирішувати по одному. Виконання простих завдань і дотримання плану дасть дитині імпульс продовжувати й завершити справи.

- Використовувати техніку «Pomodoro»

Появою цієї техніки ми зобов'язані італійському студенту Франческо Чирилло. Спробуємо пояснити її суть.

Для початку потрібно розділити час, відведений на навчальний процес, на фіксовані відрізки, які умовно називаються «помідорами». Один класичний відрізок — «помідор» — триває 30 хвилин: 25 хвилин роботи і 5 хвилин відпочинку.

Перед запуском таймера дитина має скласти список завдань для виконання (від більш важливих до менш важливих). Після цього вона може встановити таймер на 25 хвилин і почати працювати. Сигнал таймера сповістить про настання 5-хвилинного відпочинку. В цей час потрібно відволікатися від занять і відпочити. А потім знову повернутися до завдань і і продовжити їхнє виконання.

Після чотирьох «помідорів», які потрібно відзначати на аркуші з завданнями, потрібно зробити велику перерву. Вона може тривати від 15 хвилин до півгодини.
- Експериментувати з формами навчання

Вінничанка Інна Ахновська, син якої декілька років перебував на домашньому навчанні і вже закінчив школу, радить батькам домовитися з дітьми про те, що навчання під час карантину — це експеримент. Тому можна пробувати щось нове, а не лише читати підручник, сидячи й склавши руки за столом.

«Більше свободи і творчості!» — наголошує Інна. Справді, випробовуйте різні формати:
- - перегляд відео лекцій;
- - створення проектів;
- - онлайн-конференції в Zoom, Skype тощо;
- - перегляд навчальних фільмів;
- - виконання завдань на онлайн-платформах;
- - проведення експериментів;
- - відвідування онлайн-музеїв.
- - Дати дитині більше свободи
  
  Дуже часто в дітей освіта пов'язується з тотальним контролем — батьків, вчителів, тренерів тощо. А, коли дитина відчуває надмірний тиск, вона відмовляється від навчання.
  
  Звісно, важливо моніторити успіхи дитини, спрямовувати її у навчальному процесі. Але так само важливо дозволити школяру мати контроль над власним досвідом навчання. Дайте йому можливість обирати. Запитайте, що б він хотів сьогодні дізнатися, які теми йому хочеться вивчити, в яких гурткових заняттях брати участь.Знайдіть оптимальний рівень контролю за дитиною. Це така залученість в її справи, в результаті якої вона одночасно і відчуває підтримку від батьків, і стає більш самостійною. Помилкою є як постійне спільне сидіння над уроками разом з дитиною, так і повне зняття контролю над результатами. Пам'ятайте: чим більше власної відповідальності за процес навчання буде відчувати дитина, тим активнішою та мотивованішою вона буде.
- - Демонструвати власний приклад
  
  Будьте для дитини зразком, показуйте на власному прикладі, що навчатися — це круто. Користуйтеся кожною можливістю відкривати для себе нову інформацію і діліться своїми враженнями та думками з дитиною. Якщо ваша дитина буде бачити, що ви щиро захоплені навчанням, вона, найімовірніше, почне цікавитися ним також.
  
  Допоможіть дитині зрозуміти, що навчання — це подорож до вражаючих нових відкриттів. І її можна розпочати в будь-який момент з будь-якого куточка планети.
- - Підтримувати дитину в її починаннях і труднощах
  
  Звісно, перехід на домашнє навчання викликає чимало опору та труднощів. Не кричіть, будь ласка, на дитину, не сваріть її за помилки та зволікання. Це буде викликати лише ще більший спротив та небажання вчитися.
  
  Будьте другом, допомагайте та підтримуйте. Створіть атмосферу, в якій дитина зможе висловлювати свою думку та ділитися переживаннями.
- - Зосередитися на процесі, а не результатах
  
  Фокусуйтеся на тому, що ваша дитина вчиться, а не на тому, як вона це робить. Замість того, щоб запитувати її, як вона зробила тест з математики, запропонуйте дитині розповісти вам, що нового вона сьогодні дізналася і чого навчилася.
  
  Зосередження на досвіді навчання покаже вашому школяру, що процес навчання важливіший за оцінки. Крім того, переказування вивченого своїми словами допоможе дитині краще засвоїти та запам'ятати те, що вона дізналася.
- - Зробити кожен день навчальним днем
  - Перетворення кожного дня у навчальний може здатися трохи дивним, але насправді це дуже ефективна порада, якщо втілювати її правильно.
  За можливості заохочуйте дитину досліджувати навколишній світ, ставте питання та встановлюйте зв'язки. Допоможіть їй навчитися узагальнювати те, що вона бачить та переживає, класифікувати та критично мислити.
  
  Це допоможе вашій дитині розвинути внутрішню мотивацію до навчання, як вдома, так і у школі.
- - Спробувати кілька стратегій та порад
  
  Маючи таку кількість стратегій та порад, ви можете обрати принаймні одну, яка спрацює для вас. Випробуйте декілька з них і подивіться, чи є вони ефективними для вашої дитини. Але наголосимо, що найкраще вони працюватимуть разом.
  
  Зараз ми особливо розуміємо, наскільки самоорганізація є складною роботою. Карантин став викликом для кожного з нас. Але саме від нас залежить, чи зможемо ми допомогти власним дітям прожити цей складний період і вийти з нього сильнішими та організованими.

ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО ПОРЯДКУ. 8 ВЛУЧНИХ ПОРАД

Будьте прикладом для дитини! Це перше і найголовніше правило. Якщо ви намагаєтеся привчити дитину до порядку, в першу чергу слідкуйте за порядком у своїх речах! ми не маємо права вимагати від дитини те, що самі не виконуємо!
Поясніть дитині, для чого потрібне прибирання. Часто діти самі навіть і не здогадуються , навіщо ми, дорослі, виконуємо певні дії. Тому варто акцентувати увагу дитини на чистоті, як на результаті. поясніть, що набагато зручніше пересуватися по кімнаті, коли іграшки на поличках, а не під ногами. Скажіть, що набагато швидше можна відшукати улюблену машинку, якщо вона лежить на своєму місці. Розкажіть, як вам приємно знаходитися в чистій кімнаті. Тоді малюк з більшим ентузіазмом займеться прибиранням!
Зробіть прибирання веселою грою. Нам, дорослим, часто буває важко заставити себе зробити прибирання в квартирі! А ми хочемо, щоб дитина з радістю приступила до такого “веселого” завдання… Тому пригадаймо, що гра — це провідна діяльність в дитинстві, і використаймо це! Необхідно перетворити нудне прибирання іграшок в захоплюючий квест “віднайди всі машинки”, “де сховався лев”. Або влаштуйте змагання “хто швидше заповнить корзину”. Ввімкніть веселу музику, переодягніться у чарівників чи перетворіться у роботів і складайте речі в комод так, як робили би це вони!
Постійність і послідовність — ваші помічники! Щоб прибирання іграшок, складання речей в шафу, миття своєї кружки після чаю стали звичними справами, про які не потрібно нагадувати, будьте послідовними у цих правилах і вимогах. Якщо з найменшого віку ви будете кожен день демонструвати дитині, як скласти іграшки перед сном, то з часом малюк почне це робити сам. крім того для нього це стане звичкою, своєрідним ритуалом, нормою повсякденного життя.
Допомагайте дитині! Почніть разом, або нехай почне дитина, а ви допоможіть закінчити. Не слід одразу вимагати у дитини повної чистоти без вашої допомоги! Таким способом ви лише відіб’єте бажання!
Ніколи не використовуйте прибирання в якості покарання. Тоді у дитини сформується ставлення до прибирання як до чогось негативного і неприємного! А тоді вам уже не так просто буде змусити навести порядок.
Хваліть і заохочуйте дитину. акцентуйте увагу на стараннях і на чистоті, яка стала у кімнаті.
Не перевантажуйте дитину прибиранням! Пам'ятайте, що до певного віку діти не знають поняття “треба”, “мушу”, вони роблять лише те, що цікаво і “хочу”. Тому зважайте на можливості і вміння дитини, на її зацікавленість. Але і не спускайте багато з рук. Пам'ятайте, що все має бути в міру!

Чим зайняти дитину під час карантину

• Настільні ігри неодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Для учнів початкової школи буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком», для підлітків та старшокласників – монополію та інші ігри, які розвивають логічне мислення. Лото, карти, пазли – теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.

• Заняття для розвитку теж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей. А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.

• Хатні справи. Долучайте дітей до домашньої роботи – їм цікаво, а для вас неабияка допомога. Можна разом помити посуд, приготувати смачну страву або полити вазони. А ще можете разом з дитиною посадити якусь рослину в горщик та стежити за її ростом.

• Звичайне читання перетворіть у гру. Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.

• Ведення щоденника. Купіть для дитини гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Їх у продажі є безліч варіантів. Запропонуйте своєму чаду щоденно вести блокнот, записувати туди свої думки та описувати, як минув день. Це допоможе розвивати пам’ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися.

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

щодо запобігання та протидії домашньому насильству

Захист дітей від жорстокості, попередження злочинів проти них є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням.

І. Домашнє насильство.

1.1. Визначення домашнього насильства.

Насильство є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. Зазвичай, найбільше страждають від насильства жінки, діти та люди похилого віку. Намагаючись вирішити проблему домашнього насильства, у грудні 2017 року Верховна Рада України ухвалила Закон "Про запобігання та протидію домашньому насильству", в якому запропоновано новий підхід (із використанням європейських стандартів) до боротьби з цим негативним явищем у суспільстві.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

1.2. Види та ознаки домашнього насильства.

Фізичне насильство - дії або відсутність дій з боку батьків або інших дорослих, що шкодять здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Це можуть бути тілесні покарання, удари долонею, стусани, опіки, задушення, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, паска, ножа, пістолета.

Фізичне насильство - це також і залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних речовин або медичних препаратів, які викликають одурманювання (наприклад, снодійного, не виписаного лікарем), а також спроби задушення та потоплення.

Ознаки фізичного насильства:

• синяки або поламані кістки;

• відбитки предметів/предмета;

• синець або поріз, якому немає пояснень;

• залисина;

• боязнь дорослих, особливо батьків;

• агресія;

• боязнь фізичного контакту, такого як рукостискання, обійми, будь-якого дотику.

Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

Ознаки сексуального насильства:

• таємність;

• надмірна зацікавленість чи обізнаність у сексуальній темі та предметах, що з нею пов'язані;

• надмірний прояв уваги до всього, що пов'язане з сексуальною темою;

• побоювання певної людини чи члена сім'ї;

• надмірна піддатливість;

• агресія;

• біль при сечовипусканні;

• ускладнення при ходьбі чи сидінні;

• нетримання сечі;

• анальний чи вагінальний свербіж, висипи, синці, кровотечі, біль.

Психологічне (емоційне) насильство - це постійні або періодичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження людської гідності, звинувачення в тому, в чому дитина невинна, демонстрація ворожості, нелюбові. До цього виду насильства належить також постійна брехня, обман дитини (внаслідок чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. У психічному насильстві можна відокремити вербальне та емоційне насильство. Вербальне (словесне) чиниться у разі критики і докорів буквально за кожний вчинок. Емоційне насильство може відбуватися взагалі без слів за допомогою міміки, пози, поглядів, інтонації.

Ознаки психологічного (емоційного) насильства:

• відставання у порівнянні з однолітками у фізичному та соціальному розвитку;

• порушення мови, сну, прийому їжі;

• систематичне повторювання дій, зокрема - розкачування, смоктання пальців, кусання;

• відсутність зосередження та уваги;

• відсутність інтересу чи емоцій;

• депресія або віддаленість;

• агресія.

Зневага (нехтування) інтересами і потребами дитини (або економічне насильство) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

Ознаки фізичної занедбаності (незадоволення основних фізичних потреб дитини в їжі, одязі, гігієні, житлі):

• брудний та пошкоджений одяг, невідповідний до сезону;

• безсоння;

• недотримання гігієнічних норм;

• медичні проблеми, які не піддаються лікуванню;

• ховання або крадіжка їжі;

• відсутність або низький рівень соціальних навичок;

• бездоглядність;

• нездатність до навчання, невідповідність розумових здібностей віковим нормам.

Повідомляємо про роботу спеціалізованих національних «гарячих ліній», що надають інформаційні, психологічні та правові телефонні консультації особами, які постраждали від ґендерно зумовленого й домашнього насильства:

- Урядова «Гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства 15-47 (цілодобово, анонімно, безкоштовно).

- Національна «Гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми і гендерної дискримінації ГО "Ла Страда-Україна" (цілодобово, анонімно, безкоштовно) 0-800-500-335 зі стаціонарного або 116 123 з мобільного.

- Національна дитяча «Гаряча лінія» з питань запобігання насильства в сім’ї та захисту прав дітей ГО "Ла Страда-Україна" 0-800-500-225 зі стаціонарного або 772 з мобільного (пн-пт з 12.00 до 20.00, сб з 12.00 до 16.00).

Поради батькам

Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.

Коли дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших.

Коли дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.

І взагалі, хоч інколи, ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

Кілька порад для формування у дітей адекватної самооцінки

Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

Не перехвалюйте дитини, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером в усіх починаннях, але також покажіть, що інші можуть бути краще за неї.

Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини, підкресліть досягнення іншого і покажіть, що ваша дитина також може це зробити.

Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте уголос свої можливості й результати справи.

Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою.

Принципи спілкування з агресивними дітьми

Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – неефективні способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що це буде знижено.

Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Сторінка практичного психолога для батьків

Шановні батьки!

На цій сторінці Ви знайде корисну інформацію для се

Завжди рада вам допомогти!

ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ НАДАВАТИ БАТЬКИ СВОЇМ ДІТЯМ ПРИПІДГОТОВЦІ УСНИХ ТА ПИСЬМОВИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ САМОСТІЙНО

ВИКОНУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

В СЕРЕДНІЙ ЛАНЦІ

1. Виконання розпорядку дня. Вам з дитиною треба

заздалегідь вирішити, чи робити їм уроки після приходу зі

школи або, наприклад, ввечері. Однак, після того, як

приблизний час виконання домашніх завдань визначено,

потрібно дотримуватися розкладу настільки чітко,

наскільки це можливо. Через деякий час домашня робота

стане просто природною частиною їх щоденного розкладу.

5. Не дозволяти школяреві сидіти за уроками весь вечір безперервно.

6. Допомога при заучуванні інформації з підручника. Часто школярі не знають, на що їм треба звернути увагу в процесі читання навчального тексту.

У більшості підручників в кінці кожного параграфа є питання. Батькам варто обговорити їх з дитиною до того, як вона почне читати підручник.

5 ефективних способів для покращення пам’яті у дитини