Сторінка практичного психолога для педагогів
Шановні педагоги!
На цій сторінці Ви знайде корисну інформацію для себе.
7 правил, як зберегти здоров’я восени
Осінь – небезпечна пора для здоров’я, у цей холодний період організм може легко підхопити застуду чи грип.
Саме тому важливо зміцнити здоров’я та підвищити рівень енергії.
1. Вживайте більше гарячих страв
Восени менше турбує спрага, проте організму необхідно насититися. Саме тому у цю пору необхідно їсти більше теплої їжі, це можуть бути відварені чи запечені продукти.
2. Захистіть губи
У цьому допоможуть бальзами, що складаються з натуральних інгредієнтів, до прикладу, олія ши, оливкова олія і вітамін Е.
3. Більше сезонних овочів
Щоб зміцнити імунітет, потрібно звернути увагу на сезонні продукти – брюссельську капусту, ріпу, цвітну капусту, гриби, гарбуз тощо.
4. Пийте трав’яні чаї
В похмурий осінній день допоможуть зняти напругу та розслабитися трав’яні чаї – м’ята, ромашка, меліса, базилік. корінь валеріани, тощо.
5. Вживайте зернові
Кіноа, коричневий рис і амарант – це чудові зерна, що не містять клейковини. Особливо корисно буде їх поєднання з великою кількістю овочів.
6. Знаходьте час для себе
Через постійні завдання та стрес людині складно знайти час для себе. Саме тому важливо час від часу робити те, що допоможе розслабитися та заспокоїтися. Чудово для цього підійде медитація, масаж, читання чи щось інше.
7. Обирайте правильне мило
Замість штучних ароматів обирайте мило з ефірними оліями, що є більш натуральними, здатні пом’якшити шкіру.
30 липня Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми!
Торгівля людьми є глобальним злочинним бізнесом, сучасною формою рабства, що грубо порушує права людини. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі. За оцінками Міжнародного центру із запобігання злочинності ООН, щорічний грошовий обсяг за даний транснаціональний злочин становить 30 мільярдів доларів на рік, що робить його другим за величиною після торгівлі наркотиками.
Україна була серед перших країн у Європі, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. У Кримінальному кодексі України покарання за торгівлю людьми передбачено статтею 149, яка визначає ці злочинні дії як вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.
Існує чимало різноманітних видів експлуатації: усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу.
За оціночними даними Представництва МОМ в Україні за час незалежності 260 тис. українців постраждали торгівлі людьми. Українці потрапляють в тенета цього злочину не лише в Україні, але й у Польщі, інших країнах Європи, Туреччині, США, країнах Центральної Азії та Близького Сходу.
Держава вживає заходів з попередження торгівлі людьми та боротьби з нею, притягнення до відповідальності злочинців та надання допомоги постраждалим.
Міністерство соціальної політики визначено національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми, та, відповідно до своїх повноважень, здійснює координацію діяльності органів виконавчої влади, проводить інформаційно – просвітницькій акції, забезпечує встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми та надання допомоги таким особам.
Та попри все, проблема торгівлі людьми не може бути розв’язана на рівні однієї країни: нові виклики та загрози вимагають консолідації - як зусиль інституцій на державному рівні та міжнародної спільноти, так і зусиль кожного з нас. Та для того щоб протидіяти цьому явищу необхідно чітко розуміти його основні елементи.
Слід зазначити, що Україна докладає багато зусиль у сфері протидії торгівлі людьми, особливо в частині поширення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.
Україна була серед перших країн у Європі, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. У Кримінальному кодексі України покарання за торгівлю людьми передбачено статтею 149, яка визначає ці злочинні дії як вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.
Існує чимало різноманітних видів експлуатації: усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу.
За оціночними даними Представництва МОМ в Україні за час незалежності 260 тис. українців постраждали торгівлі людьми. Українці потрапляють в тенета цього злочину не лише в Україні, але й у Польщі, інших країнах Європи, Туреччині, США, країнах Центральної Азії та Близького Сходу.
Держава вживає заходів з попередження торгівлі людьми та боротьби з нею, притягнення до відповідальності злочинців та надання допомоги постраждалим.
Міністерство соціальної політики визначено національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми, та, відповідно до своїх повноважень, здійснює координацію діяльності органів виконавчої влади, проводить інформаційно – просвітницькій акції, забезпечує встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми та надання допомоги таким особам.
Та попри все, проблема торгівлі людьми не може бути розв’язана на рівні однієї країни: нові виклики та загрози вимагають консолідації - як зусиль інституцій на державному рівні та міжнародної спільноти, так і зусиль кожного з нас. Та для того щоб протидіяти цьому явищу необхідно чітко розуміти його основні елементи.
Слід зазначити, що Україна докладає багато зусиль у сфері протидії торгівлі людьми, особливо в частині поширення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.
Увага! Увага!
Психологічні поради педагогу щодо збереження психологічного здоров’я
Як уберегти себе від впливу стресу, що руйнує, і допомогти набути впевненості, оптимізму і натхнення вам-вчителям і вашим учням.
- Прагніть до максимальної, але доступної для вас життєвої мети.
- Відпочивайте ще до того, як встигнете стомитися.
- Використовуйте енергію стресу в інтересах особистого зростання.
- Постійно створюйте у своїй уяві зону психічної безпеки, комфорту і відпочинку.
- Пам’ятайте дуже важливу рекомендацію П. Брегга про те, що єдиний спосіб продовжити своє життя – це не укорочувати його.
Антистресові правила життя і поведінки для вчителя
Не всі вони можуть підійти конкретно вам. Однак ви вправі зробити вибір. Використовуючи ті з них, що дійсно вам підходять, ви забезпечите собі високу життєву стійкість.
Правило 1
Визначте негативні чинники, що призводять у вас виникнення стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення, спробуйте змінити своє ставлення до них.
Правило 2
Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров’ї, освіті, праці, сім’ї, позитивному мисленні. Він гарантує високу стресостійкість.
Правило 3
Навчіться розслаблюватися: тілом, диханням, думкою тощо.
Стрес викликає загальне напруження. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Тому необхідно опанувати різні способи розслаблення. Бо саме в умінні розслаблюватися полягає секрет успішної боротьби зі стресом. Розслаблюючись, ви знижуєте негативний вплив стресу на ваше фізичне й психічне здоров’я.
Правило 4
Зробіть паузу.
Слід пам’ятати, що успішність побудови особистої програми захисту від стресу залежить від того, наскільки точно й вчасно ви навчилися відчувати, що вступаєте в «зону» стресу і втрачаєте самоконтроль.
Тому необхідно шукати способи зупинки самого себе, «зробити паузу». На цій стадії стресу важливо «взяти перерву» і зусиллям волі перервати свої дії:
- зробити паузу в спілкуванні (помовчати кілька хвилин замість того, щоб із роздратуванням відповідати на несправедливе зауваження);
- порахувати до 10;
- вийти з приміщення;
- переміститися в іншу, віддалену частину приміщення.
Якщо втрата самовладання відбулася на роботі, ми повинні завжди прагнути перевести свою енергію в іншу форму діяльності, зайнятися чим-небудь іншим що дасть можливість зняти напруження:
- перебрати свої ділові папери (класний журнал, підручники), полити квіти на підвіконні, заварити чай;
- вийти в коридор (звичайно, на перерві, але якщо, то…) і поговорити з колегами на нейтральні теми (про погоду, покупки та ін.);
- підійти до вікна і подивитися на небо й дерева, порадіти сонцю, дощеві або снігові;
- звернути увагу на людей, що йдуть по вулиці. Спробувати уявити, про що думають ці люди;
- зайти в туалетну кімнату і на 2-3 хвилини опустити долоні під холодну воду.
Такі «перерви» потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю. Важливо, щоб дія «зупинки себе» стала звичкою.
Правило 5
Навчайтеся планувати.
Дезорганізація може призвести до стресу. Наявність великої кількості планів одночасно часто призводить до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою, як дамоклів меч.
Приділіть планам якийсь час, попрацюйте над ними.
- Запишіть задачі, плани, справи на тиждень і поєднайте їх із розкладом ваших занять. Такий пробний список «запустить механізм» і полегшить подальше планування.
- Розставте завдання відповідно до їх важливості. Записавши всі намічені справи, позначте їхні пріоритети: вищий, високий, низький, найнижчий.
- Виключіть всі справи, що не є вкрай необхідними у вашій повсякденній діяльності. Перенесіть їх у кінець списку.
- Делегуйте повноваження. Одна з найважливіших причин стресу полягає у впевненості, що ви все повинні робити самі. Занадто багато при проведенні занять бере на себе вчитель. Намагайтесь якомога частіше доручати своїм учням проведення окремих елементів занять. Це дозволить вам не тільки уникати стресу, а й активізувати навчання.
- Закінчіть одне завдання, перш ніж прийнятися за інше. Не відкладайте справи на завтра.
- Навчіться говорити «ні». З усіх способів розподілу часу уміння говорити «ні» – найкращий.
- Резервуйте час на термінові роботи або незаплановані зустрічі. Тоді ви будете менше турбуватися про те, щоб встигнути виконати свій план.
- Контролюйте процес. При розподілі часу тримати ситуацію під контролем не менш важливо, ніж керувати стресом. Почуття контролю ситуації, імовірно, найважливіша якість, яка необхідна для того, щоб перебороти стрес. Стрес — це не стільки результат напруженої роботи і негативних подій, скільки результат відчуття того, що життя занадто складне і не піддається контролю.
Правило 6
Намагайтеся завершувати ситуації.
Для того щоб уберегти себе від стресу, вчіться відслідковувати незавершені ситуації. Якщо ви зазнаєте утиску незавершених справ, спробуйте скоротити їхнє число, для цього виконайте такі чотири дії:
- усвідомте, що виявилися заручником незавершеної ситуації, яка вимагає свого рішення і марно розтрачує ваші сили;
- прийміть рішення завершити її;
- подумайте про те, що у ваших силах і що залежить саме від вас, виберіть кращу можливість і покладайтеся на себе;
- запровадьте свій план у життя.
Якщо з першого разу ситуація не завершиться, пошукайте ще один вихід, але не залишайте її незавершеною.
Правило 7
Визнайте й прийміть обмеження.
Багато хто з нас ставлять собі надмірні й недосяжні цілі. Якщо людина не може досягти їх, то часто виникає почуття неспроможності або невідповідності незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставте досяжні цілі.
Послабте ваші стандарти. На противагу загальноприйнятій думці не все, що потрібно робити, слід робити добре. Будьте більш гнучкими. Досконалість не завжди досяжна, а якщо і досяжна, то вона не завжди цього варта.
Уникайте непотрібної конкуренції.
У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але наявність надто великого прагнення до вигравання у надто багатьох сферах життя створює напруження і тривогу, робить людину надто агресивною.
Правило 8
Будьте «позитивною» особистістю.
Уникайте критикувати інших, особливо своїх учнів. Учіться хвалити інших за ті речі, які вам у них подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих.
Рахуйте ваші удачі!
На кожну сьогоднішню невдачу, імовірно, найдеться десять або більше випадків, коли вам пощастило. Подумайте про них. Спогад про гарний випадок зменшить ваше роздратування, коли знову що-небудь відбудеться не так, як ви хотіли б.
Щодня хваліть себе по декілька разів.
Будь-яка робота, велика або маленька, виконана вами або іншим, заслуговує подяки. Не чекайте подвигів. Згадайте відомі слова: «От так Пушкін!».
Щодня освідчуйтесь в коханні найдорожчій для вас людині, окрім себе. Хоча б раз на день говоріть приємні слова своїм близьким. Почавши це робити, ви незабаром зрозумієте, що це приносить подвійну користь: вам і близькій людині.
Учіться терпіти й прощати.
Нетерпимість до інших призведе до фрустрації й гніву. Спробуйте зрозуміти, що почувають інші люди, це допоможе вам прийняти їх. Прощайте й забувайте. Не скаржтеся, не скигліть, не відчувайте невдоволення іншими. Прийміть той факт, що люди навколо вас і світ, у якому ми живемо, недосконалі, і мають «різні карти світу». Приймайте доброзичливо, на віру слова інших людей, якщо немає доказів зворотного. Вірте тому, що більшість людей намагається робити все настільки добре, наскільки може.
Зробіть що-небудь для поліпшення вашого зовнішнього вигляду. Якщо ви буде виглядати краще, це змусить вас і почувати себе краще. Гарна зачіска, акуратний костюм можуть підвищити ваш життєвий тонус. Відносьтеся до себе добре.
Якщо ви почуваєте, що знаходитеся всильному напруженні, а сили на межі, відкладіть важкі справи.
Не кваптеся називати всі справи невідкладними. Вибудуйте їх у чергу і готуйтеся до виконання найголовнішої справи.
Правило 9
Змусьте стрес працювати на вас, а не проти вас.
Опануйте головним умінням – перетворювати негативні події на позитивні.
Оскільки стрес пов’язаний практично з будь-якою діяльністю, а особливо педагогічну, уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Але кому приємне бездіяльне життя? Нічого не робити не означає відпочивати.. Дозвільний розум і ледаче тіло страждають від стресу неробства. Основоположник теорії стресу Г. Сел’є писав: «Не слід боятися стресу. Його не буває тільки в мертвих. Стресом треба керувати. Керований стрес несе в собі аромат і смак життя». Багато досліджень показують, що людина позитивно реагує на стрес тільки в тому випадку, якщо здатна поставитися до стресових подій як до виклику, що винагороджує зусилля.
Слід думати про позитивні моменти, які можна взяти з більшості стресових цій. Коли людина намагається реалізувати цю здатність на практиці, вона переборює найбільшу перешкоду на шляху до стресостійкості. Змінюючи значення, ви змінюєте свою реакцію на те, що відбувається.
Уміння перетворювати щось негативне на щось позитивне – майстерність контролювати стрес.
Потрапляючи в ту чи іншу ситуацію, ми починаємо контролювати її, перетворюємо на хвилюючий і вартісний життєвий досвід й автоматично вважаємо, що саме ця ситуація змушує нас демонструвати свої кращі якості й робить наше життя більш результативним і повноцінним. Така поведінка змусить вас відчути, що в такий самий спосіб можна будь-яку негативну ситуацію перетворити на позитивний досвід.
Ваш вибір визначає, чи дозволите ви подіям одержати над вами верх, чи будете самі контролювати їх і, відповідно, чи зумієте сприймати стрес як труднощі, які можна перебороти й перетворити собі на користь. Таке невелике коригування відносин до труднощів є основним принципом, що лежить в основі стійкості до стресів. Упровадивши цей простий принцип у повсякденне життя, ви зможете перетворити стрес на рушійну життєву силу, змусити його працювати на вас, а не проти вас (Вправи: «Ідеальна модель», на розвиток уяви)
Правило 10
Звільніться від «ментальних токсинів» стресу.
Щоб звільнитися від ментальних токсинів стресу, потрібно виконати своєрідне ментальне прибирання за допомогою засобів раціональної терапії.
Для цього поверніться у момент минулого, де ви були не цілком задоволені своїм поводженням і переживіть його ще раз, але вже не так, як у вас вийшло тоді. Відомий американський психотерапевт Вірджинія Сатир називає це «повернутися й побачити новими очима». З позиції сьогодення зрозумійте, чого вам не вистачало тоді для більш успішного поводження.
«Потренуйтеся» кілька разів, поки не будете задоволені своєю реакцією. Доможіться такої зміни уявлення про стресор, щоб воно більше не служило для вас джерелом напруження. Перетворюйте проблемно-конфліктні й кризові педагогічні ситуації на досвід, що сприяє професійному й особистісному зростанню.
Додаючи спогадові характеристики сильного позитивного переживання, ви не тільки захищаєтеся від впливів стресу, але й здобуваєте впевненість, що надалі цей спогад стане позитивно впливати на всі наступні події. Крім того, ви перетворюєте проблемно-конфліктні й кризові педагогічні ситуації на досвід, що сприяє професійному й особистісному зростанню.
Правило 11
Регулярно робіть фізичні вправи.
Два-три рази на тиждень (а ще краще щодня) давайте собі фізичне навантаження. Найкраще, якщо це будуть ритмічні, повторювані рухи під музику. Подаруйте тілу свято: відвідайте лазню, зробіть масаж (самомасаж).
Дуже важливо давати собі можливість регулярно звільнятися від напруження, яке поволі накопичується. Кілька разів на день займайтеся фізичними вправами.
Правило 12
Щодня знаходьте привід посміятися.
Почитайте, подивіться, послухайте, розповідайте про що-небудь смішне. Умійте посміятися над собою. Сміх є дієвим засобом боротьби зі стресом. За твердженням Анрі Рубінштейна, автора книги «Психосоматика сміху», одна хвилина сміху еквівалентна сорока п’ятьом хвилинам гімнастики або фізичних тренувань. Дослідження зі сміхотерапії, проведені в Стенфордському університеті (сміх там називають бігом на місці), довели, що сміх дійсно тренує багато м’язів, знімає головний біль, знижує артеріальний тиск, нормалізує дихання і сон. При цьому в кров потрапляє більше гормонів, активніше йдуть процеси обміну речовин. Людина, яка часто сміється, перестає відчувати біль.
Пам’ятайте, щоб вище наведені поради стали діяти, недостатньо їх прочитати, зрозуміти прочитане, потрібно їх обов’язково застосувати.
Особливості роботи з дітьми, які мають труднощі у навчанні
- Місце за партою повинно бути навпроти дошки.
- На стінах класної кімнати повинно бути якнайменше предметів, які відволікають.
- Говорити необхідно спокійно, чітко, не поспішаючи, по можливості намагатися не реагувати на провокативні вчинки учня.
- Обов'язковим є зоровий контакт з дитиною. Зоровий контакт допомагає дитині сконцентрувати увагу, не відволікатися.
- При спілкуванні з дитиною, для кращої концентрації її уваги, повинна застосовуватись система чітких і коротких вказівок: „послухай", «зупинись», «запам'ятай», «подумай». Щоб звернути на себе увагу учнів, вчитель може застосовувати систему жестів, міміку: підняти палець, покласти руку на плече дитини, похитати головою і т.д.
- Інструкції повинні бути короткими і простими.
- Обов'язково треба попросити учня повторити, що він повинен зробити.
- Для кожного виду роботи необхідно давати спеціальні інструкції.
- Щоб допомогти дитині компенсувати в роботі свої слабкі сторони, необхідно спиратися на сильні.
- Необхідно заохочувати учня не тільки за хороші результати, але і за старанність, бажання працювати.
- Якщо учень повністю втратив контроль над собою, не слід робити різких зауважень, кричати на нього. Необхідно відволікти його, відвести в спокійне місце, можна вмити холодною водою, заспокоїти. Поки дитина не заспокоїться, вона не почує Ваших зауважень і не зрозуміє, що Ви від неї хочете, але коли заспокоїться, можна буде обговорити те, що сталося. Учень повинен усвідомити свою поведінку.
Ефективні поради з організації віддаленої роботи
Коронавірус змусив усіх нас повністю змінити стиль життя. Зокрема, перейти на віддалений режим роботи. Тому ми зібрали для вас поради, як працювати вдома і при цьому залишатися продуктивним, не перепрацьовувати, залишатися на зв’язку з командою і підтримувати одне одного.
Не судіть себе строго.
Робота з дому може бути великим викликом. Ви можете відчути самотність, ізольованість, напруження, розчарування. Все нормально. Будь-який перехід вимагає часу, щоб звикнути, тому намагайтеся не бути суворим до себе.
Робіть заплановані перерви.
Спробуйте встановити будильник, щоб вставати і робити розминку щогодини, ходіть по квартирі, спілкуючись по телефону, перейдіть до окремої зони (подалі від комп’ютера) щоб пообідати.
Захистить свій час.
Встановіть певні години, коли ви знаходитесь "в офісі" і спілкуйтеся з колегами, інший час - повністю ваш, і присвячений повсякденним справам та спілкуванню із родиною.
Відокремте свою робочу зону.
Домовтесь з членами сім’ї чи сусідами по кімнаті про години, в які ви працюєте з дому, та про основні правила, яких необхідно дотримуватись в ці години.
Увімкніть білий шум.
Це дійсно допомагає зменшити відволікання шуму навколо вашої робочої зони. Зараз існує багато мобільних додатків, які можна безкоштовно завантажити на комп’ютер чи телефон.
Приділіть увагу власному комфорту.
Облаштуйте своє робоче місце так, щоб вам було зручно — використовуйте зручний стілець та стіл, оберіть місце із достатньою кількістю природнього освітлення, провітрюйте приміщення, де працюєте.
Завжди рада вам допомогти!
СНІД – причини, симптоми, профілактика
Про ВІЛ-інфекції стало широко відомо у 80-х роках минулого століття, і вже скоро ВІЛ/СНІД став справжньою чумою 20 століття. Сьогодні доводиться з жалем визнати, що дане захворювання перемогти не вдалося, і ВІЛ можна сміливо назвати чумою 21 століття.Вірус імунодефіциту людини став, мов снігова куля поширюватись по планеті, зачепивши абсолютно всі її куточки, за винятком хіба що Антарктиди. Соціальна напруженість загострилася до краю, люди з захворюванням ВІЛ або СНІДу були гнані суспільством і залишалися сам на сам зі своєю бідою.
У 1988 році на міжнародній зустрічі міністрів охорони здоров'я було вирішено, що людям необхідно дати більше інформації, закликати їх бути більш терпимими до носіїв вірусу, адже подібне нещастя може торкнутися абсолютно будь-кого. З тих пір щорічно 1 грудня у кожній країні відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом.
У 1996 році Всесвітній день боротьби зі СНІДом був перетворений у широку кампанію протидії СНІДу. Вже протягом десятиліть вчені всього світу намагаються знайти вакцину від вірусу, але поки що марно. Деякі препарати, типу Арменікум, спочатку викликали сенсацію, але виявлялися на ділі не так ефективні.
Єдиним способом уберегти себе від небезпечного вірусу, як і раніше, залишається профілактика.
СНІД - синдром набутого імунодефіциту - це остання стадія інфекційної хвороби, що має назву ВІЛ-інфекція. Збудником хвороби є вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ), який вражає клітини крові, так звані СД4-лімфоцити, що забезпечують гомеостаз організму людини і захищають його від інфекційних захворювань, розвитку злоякісних пухлин та інших уражень. Внаслідок дії ВІЛ відбувається глибоке ушкодження імунної системи і людина стає беззахисною перед збудниками різних інфекцій. Хвороба розвивається повільно, протягом 8-12 років і закінчується клінічною картиною, яку назвали СНІДом. До цього часу СНІД залишається невиліковною хворобою.
Шляхи інфікування.
ВІЛ-інфікована людина - це носій вірусу, здатний заражати здорову особу. Зараження відбувається, коли вірус з організму ВІЛ-інфікованого разом з кров`ю, спермою чи виділенням піхви, або з грудним молоком матері потрапляє в кров здорової людини чи дитини.
Вірус передається:
- при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою, коли через слизову оболонку статевих органів (піхви, члена), прямої кишки чи ротової порожнини вірус проникає в організм статевого партнера;
- через кров, насамперед через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин, а також забруднений кров'ю, нестерильний медичний інструмент;
- дитині від ВІЛ-інфікованої матері - інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи при годуванні грудним молоком.
Підступність ВІЛ-інфекції у тому, що після зараження людина може довгий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас заражати інших – насамперед своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці. Період безсимптомного носійства може тривати 8-10 і більше років, після чого розвивається СНІД.
Збудник СНІДу найчастіше вражає:
- ін'єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками, при фасуванні наркотику та введенні його ін`єкційним шляхом;
- сексуальних партнерів ВІЛ-інфікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту - презервативи. Особливо небезпечний щодо ризику зараження анальний секс: слизова оболонка прямої кишки надзвичайно чутлива до пошкоджень, через які вірус проникає в кров.
Ризик зараження зростає при наявності у партнерів венеричних хвороб, оскільки в уражених місцях статевих органів скупчується велика кількість інфікованих ВІЛ лімфоцитів. Доведено, що жінки в 3 рази частіше заражаються при статевому контакті від інфікованих чоловіків, ніж чоловіки від інфікованих жінок.
У випадку вагітності ВІЛ-інфікованої жінки ризик народження інфікованої дитини в значній мірі залежить від стану здоров`я вагітної, кількості вірусу в її крові, симптомів хвороби, особливо ураження шийки матки та піхви, тривалості пологів, числа попередніх вагітностей. Наукові дослідження свідчать про те, що плід може бути інфікованим уже на 8 - 12 тижні вагітності, проте у більшості випадків зараження немовлят відбувається в момент пологів.
Не виключена можливість ураження ВІЛ при порушенні правил гігієни при голінні, манікюрі, татуюванні та деяких інших косметичних процедурах, а також при медичних маніпуляціях, які супроводжуються пошкодженням цілісності шкіри чи слизових оболонок з використанням нестерильних інструментів. Правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового) забезпечують безпеку їх застосування.
СНІД не передається:
Хоча ВІЛ вражає весь організм, до цього часу не доведена можливість інфікування через піт, сечу, кал, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок в цих рідинах надзвичайно мала для зараження. Хвороба не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану і хвору людину, не страшні також дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи тріщинки. Безпечним щодо зараження ВІЛ є спільне відвідання місць громадського користування - лазні, сауни, басейну, туалету. СНІДом не можна заразитись в громадському транспорті.
Визначити інфекцію можна:
У відповідь на проникнення вірусу, в організмі людини через 1 - 3 місяці утворюються антитіла. Їх поява є свідченням ВІЛ-інфекції, а виявляються антитіла за допомогою дослідження крові. Обстеження на СНІД проводяться в кабінетах довіри, де за бажанням це можна зробити анонімно.
Зразки донорської крові досліджуються комплексно на ВІЛ, віруси гепатитів В і С, сифіліс в діагностичних лабораторіях станцій переливання крові.
Вагітні жінки дворазово обстежуються на ВІЛ за добровільною згодою в жіночих консультаціях при взятті на облік та оформленні на пологи.
Всі відомості стосовно ВІЛ-інфікованої особи є конфіденційними.
Невідкладна медична допомога ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД надається в усіх лікувально-профілактичних закладах області.
Планова медична допомога надається у спеціалізованих відділеннях (палатах) інфекційних лікарень, наркологічних, диспансерів (лікарень) та протитуберкульозних закладів – для хворих на сухоти.
Диспансерний нагляд за дорослими хворими на ВІЛ-інфекцію/СНІД здійснюється кабінетами інфекційних захворювань поліклінік, за дітьми – педіатрами за місцем проживання.
Перші симптоми хвороби спостерігаються в середньому через 1,5 - 3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала лихоманка, схуднення, нічне спітніння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2-3 тижні, і людина нібито одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.
Період безсимптомного вірусоносійства триває від кількох місяців до багатьох років (8 і більше). Протягом всього цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте врешті вірус долає імунний захист і знижує опірність організму. Як наслідок, розвивається СНІД, який проявляється інфекційними хворобами, найчастіше це тривалі запалення легень (пневмонії), туберкульоз, вірусні хвороби (оперізуючий лишай, герпес, цитомегаловірусна інфекція), у деяких хворих розвиваються пухлини чи ураження нервової системи. Хвороба тягнеться кілька років, людина виснажується і гине.
Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблено так звані антиретровірусні препарати, які впливають на рівень вірусу в крові, знижують його і цим значно подовжують життя ВІЛ-інфікованих, зменшують число смертей від цієї хвороби. Найкращим і найдешевшим засобом запобігання зараження ВІЛ залишаються профілактичні засоби, дотримання та застосування яких дозволить виключити зі свого життя ризиковані миттєвості.
Головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв`язку з цим, необхідно:
- уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів. Купуючи презервативи, слід звертати увагу на строки їхньої реалізації та наявність спеціальної змазки, що засвідчує напис в анотації - проти інфекційних хвороб (infections diseases prevention) чи АНТИСНІД. Рекомендується вживати латексні презервативи;
- сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні. За даними статистики 30 - 50% осіб, що вживають наркотики ін`єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ;
- пам`ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати;
- не застосовувати вже використані, брудні шприци та голки при введенні наркотиків. Для кожної ін`єкції слід використовувати одноразовий стерильний шприц та голку, а якщо це неможливо, то кип`ятити шприци багаторазового вживання;
- важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайраніше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування.
Рекомендації для класних керівників із професійної орієнтації учнів
Основні завдання для класних керівників із професійної орієнтації й консультації учнів:
1. Глибоко й всебічно виявляти, вивчати і формувати професійні інтереси та здібності кожного учня класу, узагальнювати дані з цих питань, надані вчителями-предметниками, і робити власні висновки та пропозиції.
2. Організовувати і проводити консультації учнів із питань вибору професії.
3. Завести необхідну документацію й систематично накопичувати матеріали, пов’язані з формуванням особистості учнів і вибором професії.
4. У планування виховної роботи класу внести такі заходи:
· вивчення інтересів, схильностей і здібностей учнів шляхом спостереження, експериментування, анкетування й інших методик;
· індивідуальна співбесіда з батьками учнів (де працюють батьки, як вони відгукуються про свою професію, чи знають про улюблені заняття своїх дітей, їхні інтереси та схильності, як діти ставляться до виконання обов’язків по дому тощо).
Увага! Увага!
16 листопада - Міжнародний день толерантності
Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».
Терпимість, йдеться у статті першій, означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань.
Терпимість – це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба.
Пропагування терпимості має особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації, мобільності та взаємозалежності.
Різноманіття – це безцінна перевага, проте вона може виступати й джерелом напруги. Конфлікти на національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політичному та інших підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні. Але толерантність спроможна розряджати потенційні конфлікти.
Водночас, Декларація чітко формулює положення про те, що у повсякденному житті толерантність – це не бездіяльність, а активна життєва позиція, суть якої полягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних.
Разом із тим, прояв толерантності який співзвучне принципу поваги до прав людини, не означає терпиме ставлення до соціальної несправедливості, злочинів та правопорушень, відмову від своїх поглядів або поступку перед чужими переконаннями.
Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими.
Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця.
Ми всі різні. Але ми всі рівні. Як говориться в чудовій рекламі «Ініціативи розмаїття» - «у нас більше спільного, ніж ви думаєте». Тож кожна людина має право жити в мирі та зберігання своєї індивідуальності. А це означає, що бути толерантним не значить залишатися пасивним перед обличчям расизму, ксенофобії, гендерної або расової дискримінації, сексизму, ейджизму, насильства тощо, або ж мовчати, коли люди стикаються із жорстоким ставленням.
Декларація принципів терпимості звертається й до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини, і, якщо це необхідно, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей.
До цього положення варто додати, що ратифікація документів та створення законодавства це лише так назвемо «матеріальна» умова для формування реальної толерантності в суспільстві. За прикладами далеко не потрібно ходити. І сьогодні, ратифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, наша держава та суспільство ще далекі до того, щоб стверджувати, що толерантність – це ознака нашого життя.
Впевнена, що толерантності потрібно вчитися і можна навчитися. Оскільки толерантність – це здатність людини, спільноти, держави чути і поважати думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки. Навчання починається з дітей, яких варто вчити бути просто «такими як всі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію. Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй.
Погодьтесь, толерантність – це привілей сильних і розумних, які не сумніваються у своїх здібностях просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок та позицій, які не боятися загубити власну індивідуальність, і які вміють поважити інших.
У Міжнародний день толерантності підтверджується ідея про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і варто прагнути до побудови такого суспільства, в житті якого укорінився цей основний ідеал.
Мир не можливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру.
Тест «Чи толерантна я людина?»
(Вибери ту відповідь, яку ти вважаєш вірною)
1. Для того, щоб не було війни
а) нічого не можливо зробити, тому що війни будуть завжди
б) треба зрозуміти, з якої причини вони відбуваються.
2. На заходи, куди тебе запросили, розповідають про героїв, які проявили толерантність
а) тобі це не цікаво
б) ти бажаєш більше дізнатись про них.
3. Ти протистоїш насильству
а) насильством
б) приєднуєшся до інших людей, щоб сказати «Ні».
4. Тебе зрадив товариш
а) ти йому помстишся
б) ти будеш намагатися налагодити з ним відносини.
5. Коли говорять про дітей, що постраждали від війни
а) ти почув і забув
б) співчуваєш і хотів би чимось допомогти.
6. Ти не згоден з кимось
а) ти не даси йому договорити
б) ти його дослухаєш.
7. Під час обговорення якогось важливого питання на нараді ти вже відповідав
а) ти хочеш відповідати ще
б) ти даси змогу відповідати іншим.
8. Тобі пропонують листуватися з іноземцями
а) тобі це не цікаво, ти не хочеш ділитися з ними своїми мріями, своїми думками
б) тобі цікаво з ними листуватися, пізнавати про їх життя, їх мрії, ділитися своїми мріями.
Якщо в тебе 8 «б».
Ти проявляєш високу толерантність. Ти є громадянином миру, відповідальним, активним провідником миру у всьому світі. Розкажи друзям, як тобі це вдається.
Якщо в тебе від 3 до 7 «б».
Ти не дуже толерантний. Ти намагаєшся завжди нав’язати свої ідеї. Але ти допитливий, в тебе добра уява. Використовуй ці якості для боротьби з нетерпимістю.
Якщо в тебе менше ніж 3 «б».
Ти зовсім не толерантний. Якби ти був більшим оптимістом і тобі би подобалось вести дискусії, ти би став щасливішим. Намагайся прикладати для цього більше зусиль.
МЕДІАГРАМОТНІСТЬ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ
СНЮС: БЕЗДИМНИЙ ТЮТЮН, ЯКИЙ НЕБЕЗПЕЧНІШИЙ цигарок
Доводимо до відома педагогічного колективу та батьків інформацію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини В.Іванкевич щодо розповсюдження та використання серед дітей такого тютюнового виробу як «снюс».
Але, звичайно ж, все не так ідеально, як здається на перший погляд. Якщо говорити про Снюс і що це таке, то потрібно усвідомлювати, що це нікотин, який потрапляє в організм в кілька разів швидше ніж той, який міститься в сигаретах. Коли людина не курить сигарету, а розсмоктує снюс, нікотин потрапляє відразу ж в кров і клітини головного мозку. Відповідно, коли людина розсмоктує снюс, всі її внутрішні органи отримують справжній нікотиновий удар. А це особливо шкідливо в тих випадках, коли мова йде про підлітковий організм.
У підлітковому середовищі снюс дуже популярний, оскільки діти впевнено вважають, що це не сигарети, а значить, вони не роблять нічого поганого. До того ж, снюс доступний для кожного, тому у багатьох підлітків навіть не з’являється думки про те, що він дійсно може їм нашкодити.
Ось чому такий мішечок для тютюну можна побачити у багатьох підлітків. І на аргументи про те, що вживання снюса шкідливо для здоров’я, багато молодих людей часто не звертають уваги, оскільки переконані в його натуральності. До того ж, молоді люди цілком логічно говорять і про те, що, вживаючи снюс, вони не шкодять своїм легеням, як це відбувається з курцями сигарет. Це, звичайно ж, правда. Але, проблема в тому, що організму шкодить не тільки дим. Нікотин – це також вкрай шкідлива речовина, а в такому бездимному тютюні його міститься набагато більше, ще й в концентрованої дозі. Тому від вживання снюса, може виникати ефект, який викликає безліч побічних явищ, через які страждає юний незміцнілий організм. Більш того, бувають випадки, коли саме ця речовина стає причиною летального результату.
Увага! Увага!
Для вас день четвертий 24.04.20
Як педагогу зберегти своє психологічне здоров'я
Головний секрет здорового довголіття — в антистресових навичках й антистресовому характері людини. Більшість з нас постійно перебуває в стані напруження через накопичення в організмі стресових гормонів, які спричиняють не тільки внутрішнє, але і м'язове напруження і, крім того, спазми та звуження судин.
Інформаційний стрес виникає через інформаційне перевантаження, коли людина не може впоратися із завданням, не встигає приймати правильні рішення, маючи високий рівень відповідальності за їх наслідки.
Засоби відновлення, укріплення та збереження здоров'я педагога:
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
Поради щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником
• розвиток уміння вступати в діалог з навколишнім світом;
• удосконалювання способів здобування знань;
• створення активного пізнавального діяльного середовища;
• оволодіння контрольно-оцінними діями;
• застосування методів теоретичного й творчого мислення;
• формування культури розумової праці.
Коментарі
Дописати коментар